Після падіння дому Гогенштауфенів у середині XIII століття централізована влада Священної Римської імперії почала слабнути по мірі зміцнення князівств, сім з яких (три духовні і чотири світські) «Золотою буллою» 1356 року увійшли до виборчої колегії, що визначала римського (німецького) короля. Відсутність централізованої і ефективної структури управління давалася в знаки під час збройних конфліктів і особливо помітно проявилась в роки Гуситських воєн, що спонукало до перегляду існуючої системи взаємодії між суб'єктами імперії. Ініціатором таких змін у 1434 році став Сигізмунд Люксембург, однак лише через півстоліття, за Максиміліана Габсбурга, загальноімперський рейхстаг у Вормсі в 1495 році затвердив комплекс заходів, відомих як «Імперська реформа», серед яких поряд із законодавчою забороною збройним чином вирішувати внутрішні суперечки, які мали розглядатись Вищим імперським судом, та створення загальноімперського уряду, були сформовані шість округів, кожен з яких мав мати власні органи регіонального управління.
Імперська реформа не знайшла підтримки у Швейцарській конфедерації, кантони якої відмовились визнавати юрисдикцію жодних судів, крім власних, і сплачувати податки для формування загальноімперської армії: у реформі вона вбачала небезпечне посилення особистої влади імператора, володіння якого отчували її зі сходу, півночі та заходу. Маючи власну, сформовану за чотири століття, систему міжрегіональної взаємодії, сім швейцарських кантонів категорично відмовились приєднуватись до жодних теритріальних утворень імперії, де домінувала аристократична система управління. Ще одним регіоном, який намагався протистояти експансії Габсбургів, був Союз трьох ліг, відомий також як Грізон (або Граубюнден), де протягом XIV сформувалась федерація, подібна до швейцарської.
Знаходячись на стратегічному шляху між Тіролем і Міланом, 20 січня 1499 року Грізон був зайнятий військами Максиміліана Габсбурга, що саме вів війну з Францією за бургундську спадщину Карла Сміливого. Маючи укладений попереднього року договір про військовий союз зі Швейцарією, Грізон звернувся до неї по допомогу, і 20 лютого біля міста Гард на березі Боденського озера (нині — Австрія) швейцарці завдали нищівної поразки 10-тисячній імперській армії, сформованій, в основному, із гарнізонів об'єднаних у союз швабських міст. У відповідь Швабська ліга вторглась вже на териорію самої Швейцарії, але, маючи триразову кількісну перевагу, 22 березня була розбита під Базелем. 11 квітня вона зазнала поразки під Констанцем (нині — ФРН), 20 квітня — під Форарльбергом (нині — Австрія). Максиміліану Габсбургу, зайнятому війною у Нідерландах, довелось особисто прибути у Швабію для безпосереднього керівництва бойовими діями проти Швейцарії, яку він оголосив під імперською забороною (поза законом), проте належної підтримки з боку німецьких князівств так і не отримав.
22 травня у долині Веноста шість тисяч піхотинців Грізона розбили удвічі більше швабське військо з ландснехтів, лицарів і тірольських найманців, після чого бойові дії припинились на два місяці, допоки 22 липня під Дорнахом (кантон Золотурн) шість тисяч швейцарців не завдали нищівної поразки 16-тисячній швабській армії. Загибель її значної частини включно із головнокмандувачем Гайнріхом фон Фюрстенбергом, як повідомляється, спустошила Максиміліана Габсбурга, який у серпні почав шукати шляхи до примирення зі Швейцарією, проте через взаємну недовіру переговори між ними так і не розпочались.
Завершенню Швабської війни посприяли події Другої італійської і втрата Мілана, захопленого французьким королем Людовиком XII. Міланський герцог Людовіко Сфорца, з чиєю небогою був одружений Максиміліан Габсбург, стурбований неможливістю отримати допомогу ні від Священної Римської імперії, ні найняти швейцарсців, які вважались кращими воїнами Європи, став посередником у примиренні сторін. Його посланець Галеаццо Вісконті доклав для цього чимало зусиль, і 22 вересня 1499 року в Базелі був укладений договір, за яким Швейцарська конфедерація і Союз трьох ліг (Грізон) визнавали зверхність імперії, але при цьому зберігали власні устрої і право на військовий союз між собою. Крім того, Максиміліан Габсбург визнав втрату захопленого Швейцарією ще в 1460 році регіону навколо міста Фрауенфельд (Тургау), який вийшов з підпорядкування міста Констанц і був приєднаний до Швейцарії в якості спільного володіння всіх кантонів.
Через два роки до Швейцарії приєднались Базель і Шаффгаузен, у 1513 році — Аппенцелль, що завршило формування федерації 13 кантонів. Попри де-факто незалежність, закріплену Базельським договором, півтора століття вона не демонструвала жодних намірів дистанціюватись від Священної Римської імперії і отримала незалежність формальну лише 24 жовтня 1648 року, коли по закінченні Тридцятилітньої війни було укладено Вестфальський мирний договір .
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Папська держава, 754
• Заснування Священної Римської імперії, 962
• Династія Габсбургів, 1263
• Заснування Старої Швейцарської Конфедерації, 1291
• Захоплення замку Монако, 1297
• Битва при Нансі, 1477
• Вестфальський мирний договір, 1648