Салах ад-Дін (або Саладін на європейський манер) народився в 1137 році в Тікріті (нині — Ірак) в родині військового, курда за походженням. У дитинстві переїхав до Дамаску, яким його батько управляв з 1154 року. Салах ад-Дін отримав хорошу освіту — вивчав релігію, математику та історію, але під впливом батька розпочав військову кар'єру. У 1169 році разом з дядьком Асадом ад-Дін Шіркухом брав участь у захопленні Єгипту і того ж року халіф аль-Адід призначив його візиром провінції. Того ж року Салах ад-Дін разом з еміром Дамаска Нур ад-Діном провів успішні бойові дії проти хрестоносців в Палестині, завоював міста Дарум та Ейлат.
Зміцнивши свою владу в Єгипті шляхом висунення на важливі посади членів своєї сім'ї і придушенням заколотів невдоволених, Саладін почав проводити власну, незалежну від Багдаду, політику і після смерті багдадського халіфа Аль-Адіда, 18 вересня 1171 року проголосив себе султаном Єгипту. Перебуваючи у постійному конфлікті із еміром Дамаска, в 1174 році він, скориставшись його смертю і під приводом захисту Сирії від хрестоносців, захопив спочатку місто Алеппо, а 23 листопада — Дамаск. Наступного року Саладін отримав формальне визнання нового багдадського халіфа як султан Сирії.
Найвідомішим етапом життя Саладіна, який увійшов в літературу та мистецтво, стали війни з хрестоносцями. 4 липня 1187 року з двадцятитисячним військом він переміг армію Єрусалимського королівства у битві біля Хаттіна, завоював більшу частину Палестини, міста Акра, Аскелон та Єрусалим.
Для відвоювання Святої землі папою Григорієм VIII був організований Третій хрестовий похід, в якому взяли участь троє наймогутніших європейських монархів — німецький імператор Фрідріх I Барбаросса, французький король Філіп II Август, англійський король Річард I Левове Серце і австрійський герцог Леопольд V. Наслідком походу стало завоювання Кіпру, але в 1192 році, після ряду невеликих боїв, Саладін уклав з хрестоносцями мирну угоду, за якою купці та паломники з Європи отримали можливість вільно відвідувати Єрусалим протягом трьох років.
Помер Салах ад-Дін Юсуф ібн Айюб 4 березня 1193 року в Дамаску від лихоманки під час підготовки походу на Багдад. Він був там же й похований з почестями як захисник ісламу, який зупинив вторгнення християн. Заснована ним династія Айюбідів поширила свою владу на Кіренаїку, Триполітанію, Ємен і верхню Месопотамію, де првила понад століття, доки не втратила владу після перевороту мамлюків, які в 1250 році вбили останнього султана з династії Аюбідів.
Коментарі
Дивіться також
• Другий хрестовий похід, 1147
• Фрідріх Барбаросса — римський імператор, 1155
• Битва біля Монжизара, 1177
• Битва біля гори Роги Хаттіна, 1187
• Річард Левове Серце, 1189
• Мамлюкський султанат, 1250