Зародження саудівської державності розпочалось в 1726 році, коли Мухаммад ібн Сауд із племені аназа став еміром (правителем) міста Ед-Дірія. У 1766 році він взяв під захист богослова Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба, який переслідувався в різних містах Аравії за проповіді ідеї "очищення" ісламу від нашарувань і відхилень від істинного вчення пророка Мухаммеда. З часом Мухаммад ібн Сауд прийняв ваххабізм і протягом декількох десятиліть зумів підкорити весь Неджд, — центральну територію Аравійського півострова. Перша Саудівська держава проіснувала до 1817 року, коли була знищена турками-османцями, занепокоєними посиленням впливу ваххабізму зокрема і арабів вцілому.
Друга Саудівська держава виникла через сім років зі столицею у місті Ер-Ріяд і проіснувала до 1891 року, коли розпалась після міжусобних воєн нащадків Фейсала ібн Сауда, представника бічної гілки Саудидів. В результаті вона знову була окупована Османською імперією і влада в країні перейшла до клану Ааль Рашид з північного міста Хаіль, а Саудиди змушені були рятуватись втечею в Кувейт. У 1902 році син останнього еміра Неджда 22-річний Абдул-Азіз ібн Сауд із загоном чисельністю 60 чоловік захопив Ер-Ріяд і, роблячи ставку на осідлі арабські племена, до 1915 року зайняв більшу частину Центральної Аравії. Створюючи в оазисах військово-релігійні братства із суворою дисципліною і дотриманням догматів ваххабізму, до 1915 року у Ібн Сауда з'явилась шестидесятитисячна армія.
Отримавши в роки Першої світової війни підтримку від Британської імперії, Абдул-Азіз в 1920 році остаточно переміг Рашидів, а до 1926 року підкорив ще три незалежні аравійські держави — Хіджаз, Джебель-Шаммар та Асір. 10 січня 1926 року він проголосив себе королем Неджду і Хіджазу, які 18 вересня 1932 року були об'єднані в єдину державу Саудівська Аравія, королем якої він був проголошений через п'ять днів. Цього ж року після Саудівсько-єменської війни Абдул-Азіз ібн Сауд захопив північну частину останньої на півострові незалежної держави Ємен.
У 1938 році на території Саудівської Аравії американцями були відкриті величезні запаси нафти, які заклали основу багатства королівської сім'ї і до кінця 1950-х років зробили країну найбагатшою на Близькому Сході. Після смерті Абдул-Азіза країною став правити його син Сауд, який в 1964 році був зміщений в результаті перевороту своїм братом Фейсалом. При його правлінні багаторазово зріс видобуток нафти, що дозволило провести ряд соціальних реформ і створити в країні сучасну інфрастурктуру. З 2005 року Саудівської Аравією править Абдуллах ібн Абдул-Азіз Аль Сауд, син першого короля і його восьмої дружини, одна з найбагатших людей світу. У 2011 році він надав жінкам право голосувати на муніципальних виборах і розпочав 400-мільярдну програму соціальних перетворень в країні, розраховану на 5 років.
Коментарі
Дивіться також
• Арабський халіфат Омейядів, 661
• Турецька республіка, 1923
• Реза-хан — новий шах Персії, 1925
• Перша ісламська республіка, 1956
• Війна у Перській затоці, 1991