Першим грот Ласко розміром приблизно 5 на 22 метри вивчав французький археолог Анрі-Проспер Брейль. Він виявив майже 600 малюнків тварин і символів, а також близько півтори тисяч викарбуваних зображень. Серед численних досить детальних зображень найрізноманітніших тварин було лише одне зображення людини — фігура з птахом на глові і ерегованим фалосом. На думку археологів, печера тривалий час використовувалась як центр мисливства і релігійних обрядів. З 1952 по 1963 роки на прохання Брейлі нові розкопки провів Андре Глорі на поверхні площею 120 м2 і виявив 1433 зображення, а також численні предмети, зроблені з каменю та кісток.
Печера Ласко відносно невеликого розміру: сукупність галерей має довжину близько 250 м при середній висоті 30 м. Сучасний вхід відповідає доісторичному, незважаючи на те, що зараз він забезпечений системою тамбурів. Згідно з описом Брейля печера Ласко умовно ділиться на декілька зон, які отримали образні назви: «зал биків», «осьовий прохід», «пасаж», «неф», «котячий лаз», «апсида» і «шахта».
Наскельні малюнки печери Ласко відносяться до солютрейскої археологічної культури, їх вік 18 — 15 тисяч років до н.е. Всього малюнків налічують більше 2000, серед них зображення биків, зубрів, корів, коней, кішок, бізонів, одне зображення північного оленя, нечіткі і схематичні, людей, а також якісь знаки, символи, точки. З барвників широко застосовувалася охра, окис марганцю та оксид заліза, які у подрібненому виді змішували з водою або з тваринним жиром. Техніка нанесення фарби з водою нагадує роботу аквареллю. Крім такої техніки художники використовували гравірування — прорізали в стінах печери контури зображення і заповнювали їх фарбою.
Серед наскельних зображень особливе місце займає колоритна композиція «залу биків». Ця частина печери в довжину досягає 20 метрів при ширині від 5,5 до 7,5 метрів. Світлі, майже білі стіни підсилюють враження від малюнків, вигравійовані зображення досягають до 5 метрів у довжину.
У 1948 році печера Ласко була переобладнана для туристичних відвідувань, які в 1963 році довелось припинити із-за численних пошкоджень зображень від штучного освітлення і вуглекислого газу. На початку 1970-х років почалося створення репродукції частини печери, яка знаходиться за 200 метрів від справжньої печери. Вона була відкрита для широкої публіки в 1983 і отримала назву Ласко II.
Практично зразу після відкриття, 27 грудня 1940 року, печера Ласко була класифікована як історичний пам'ятник Франції, а в 1979 року Ласко увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Коментарі
Дивіться також
• Набатейська столиця Петра, 1812
• «Втрачене місто» Мачу-Пікчу, 1911
• Гробниця Тутанхамона, 1922