Сальвадор Альєнде народився в 1908 році в досить заможній сім'ї. Отримавши медичну освіту, працював лікарем. Рано захопившись марксистськими ідеями, він у 1933 році став одним із співзасновників Чилійської соціалістичної партії, в 1937 році був обраний депутатом, а в 1945 — став сенатором. В 1950-х і 60-х роках Альєнде декілька разів безуспішно балотувався у президенти, допоки в 1970 році не переміг з невеликою перевагою голосів.
За три роки свого пезидентства Альєнде працював над реструктуризацією чилійського суспільства в межах соціалістичного бачення устрою держави, дотримуючись при цьому демократичних принципів управління і громадянських свобод. Незважаючи на це, ЦРУ фінасувало антипрезиденські кампанії, опозиційні групи, страйки, дестабілізувати роботу найважливіших галузей промисловості, на що за три роки було затрачено 8 мільйонів доларів. Уряд Альєнде, у свою чергу, отримував фінансову і економічну підтримку від СРСР і Куби.
Однак все це виявилось малоефективним і справжня причина путчу 1973 року була в тому, що економічні реформи Альєнде привели до кризи в економіці із-за непродуманої політики націоналізації іноземних підприємств, зокрема в комунікційній і міднодобувній промисловості, де були втрачені міжнародні кредити та інвестиції. Це дало поштовх до відтоку іноземних капіталів з країни і в інших галузях, де також реальною була загроза націоналізації.
Чилі 1973 року — це гіганська інфляція, страйки, дефіцит продовольства, майже щоденні теракти лівих і правих угрупувань, втрата Альєнде підтримки середнього класу країни. Можливість військового перевороту обговорювалась майже відкрито, і змовники звернулись до ЦРУ по допомогу. Про це 10 вересня був поінформований президент США Ніксон.
Наступного дня, 11 вересня 1973 року, військові на чолі з генералом Аугусто Піночетом, адміралом Хосе Торібіо Меріно, генералом авіації Густаво Лейтом і керівником поліції генералом Сезаром Мендозою виступили проти демократичного уряду країни. Альєндене з прихильниками забарикадувались в урядовому палаці Ла Монеда і почали підготовку до оборони. Близько полудня два літаки провели першу атаку по палацу, а потягом наступних 20 хвилин було здійснено ще шість авіанальотів. Розуміючи безнадійність свого становища, о 14-й годині, коли палаючий палац почали штурмувати, Альєнде застрілив себе із автомата АК-47, подарованого йому свого часу кубинським диктатором Фіделем Кастро.
Через декілька тижнів, виступаючи в Гавані, Кастро розповів, що Альєнде загинув у бою і десятки куль пронизали його тіло. Цей міф був підхоплений прокомуністичною пропагандою і в різних формах живий і досі. Однак і особистий лікар президента і аутопсія рештків тіла, проведена в 1990 році підтвердили, що Альєнде загинув від однієї кулі, пущеної обличчя.
Після перевороту диктатором Чилі став генерал Аугусто Піночет Угарте. Він з допомогою ЦРУ заарештував сотні опонентів, котрі були піддані жорстоким тортурам і знищені. Всього, за 17 років правління хунти зигинуло або пропало безвісти більше трьох тисяч противників режиму.
У 1988 році в Чилі був поведений рефередум, на котрому більшість громадян країни висловились проти підтримки диктатури і в 1990 році, після того як було демократично обрано нового президента, Піночет подав у відставку. Цього ж року рештки Сальвадора Альєнде були ексгумовані і офіційно перепоховані.
Коментарі
Дивіться також
• Сальвадор Альєнде, 2000 (фото)
• Замах на Анвара Садата, 1981
• Замах на Індіру Ганді, 1984
• Помер Августо Піночет, 2006
• Загибель Муаммара Каддафі, 2011