Після перемоги Японії у війні з Китаєм у 1895 році і з Росією у 1905-у, вона змогла поширити свій вплив на Корею, яка 17 листопада 1910 року стала протекторатом Японії, а 22 серпня 1910 року була нею анексована. У відповідь в Китаї був сформований Тимчасовий уряд Кореї у вигнанні, який силами створеної ним Корейської Армії Визволення брав участь у війні проти Японії в роки Другої Світової війни. Проте, після капітуляції Японії на Корейському півострові 6 вересня 1945 року була проголошена Корейська Народна Республіка під проводом лідера прояпонського руху «Братство за відновлення Кореї» Йо Ун Хьона. Однак, ні США, ні СРСР, котрі окупували Корею згідно з рішенням Потсдамської конференції, не визнали ні Корейську Народну Республіку, ні Тимчасовий уряд Кореї у вигнанні, і здійснювали управління підконтрольних їм територій, розділених по 38-й паралелі силами власних воєнних адміністрацій.
На території радянської окупаційної зони у лютому 1946 року із різноманітних прокомуністичних партій та організацій був створений Тимчасовий Народний Комітет Північної Кореї на чолі із заступником радянського коменданта Пхеньяну комуністом Кім Ір Сеном, який з 1942 року воював у складі Червоної Армії і був командиром 88-ї окремої стрілецької бригади. Проведена Комітетом націоналізація підприємств і передача селянам землі привели до швидкого росту популярності Компартії Кореї і 29 липня 1946 року на її основі була створена Трудова партія Північної Кореї, яка поглинула Народну партію колишніх корейських емігрантів з Китаю. У червні 1949 року вона об'єдналась з однойменною партією Південної Кореї, що перебувала у підпіллі через переслідування американською адміністрацією, у єдину Трудову партію Кореї на чолі якої колишнього лідера Народної партії Кім Ду Бона змінив 35-річний комуніст Кім Ір Сен.
У листопаді 1947 року резолюцією Генеральної Асамблеї ООН була створена міжнародна група з підготовки проведення загальних демократичних виборів на території усього Корейського півострова. Однак, Радянська окупаційна адміністрація не допустила цю групу на підконрольну їй територію, і в лютому 1948 року ООН прийняла рішення проводити вибори на тій частині Кореї, де це зробити можливо, що привело до створення 15 серпня 1948 року Республіки Корея зі столицею у Сеулі, котра була проголошена спадкоємницею і Корейської Народної Республіки і Тимчасового уряду Кореї у вигнанні.
У відповідь на це у Пхеньяні відбулась нарада політичних партій та громадських організацій Північної і Південної Кореї, на якій було прийнято рішення про проведення 25 серпня 1948 року загальних виборів на півночі і півдні Корейського півострова до єдиних Верховних народних зборів і утворення єдиного корейського уряду. На Півночі вибори відбулись шляхом прямих, рівних і таємних виборів, а на Півдні — нелегально і непрямими виборами. За їх підсумками 8 вересня 1948 року на першій сесії Верховних народних зборів у Пхеньяні була прийнята конституція, якою 9 вересня 1948 року була проголошена Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) на чолі з керівником президії Верховних народних зборів Кім Ду Боном і прем'єр-мінстром Кім Ір Сеном.
Обидві держави оголошували Сеул своєю столицею і власний режим єдино законним на всьому півострові. Конфронтація між ними посилилась після виведення радянських та американських військ і в 1950 році Кім Ір Сену вдалось переконати Мао Цзедуна і Йосифа Сталіна в тому, що уряд Південної Кореї не користується популярністю і буде повалений народним повстанням, яке почнеться після наступу військ Корейської Народної Армії, — 25 червня 1950 року без попередження 90-тисячна північно-корейська армія перетнула 38-у паралель і почала швидке просування на південь.
У відповідь 28 червня Рада безпеки ООН прийняла резолюцію про застосуваня сили проти КНДР, на виконання якої до Кореї були направлені міжнародні війська під егідою ООН і загальним керівництвом США. Це стало початком трирічної війни, в ході якої було зруйновано більше 80 % промислової та транспортної інфраструктури обох держав, загинуло близько 2,2 мільйона чоловік, проте Корея й далі залишилась розділеною по 38-й паралелі на дві частини.
У 1991 році, попри відсутність мирної угоди між ними, Корейська Народно-Демократична Республіка і Республіка Корея були прийняті в Організації Об'єднаних Націй.
9 вересня 1997 року в КНДР набув чинності т. зв. «Календар чучхе», у якому за перший рік літочислення взято 1912 рік — рік народження Кім Ір Сена; решта дат (протягом календарного року і до 1-го року Чучхе) повністю відповідають Григоріанському календарю.
Коментарі
Дивіться також
• Незалежність В'єтнаму, 1945
• Китайська Народна Республіка, 1949
• Німецька Демократична Республіка, 1949
• Мао і Сталін в Москві, 1838 (фото)
• Початок Корейської війни, 1950
• Смерть Сталіна, 1953
• Смерть Мао Цзедуна, 1976
• Помер Кім Ір Сен, 1994
• Кім Чен Ин — новий керівник КНДР, 2011