Мао Цзедун народився в 1893 році в Шаошані (провінція Хунань) в сім'ї багато поміщика. Після закінчення школи і педагогічного училища він у 1918-19 роках працював у бібіліотеці Пекінського університету, де познайомився з ідеями марксизму. В 1921 році Мао Цзедун був одним із співзасновників Компартії Китаю і дотримувався ідеї союзу комуністів з Гоміньданом заради возз'єднання країни. В 1927 році, після розриву комуністів з Гоміньданом, Мао очолив селянське повстання в провінції Хунань, котре зазнало поразки.
В 1934 році Мао Цзедун очолював партизанський рух на півдні Китаю і організував "Великий похід" у північну провінцію Шансі, де створив опорний комуністичний центр і Червону Армію, що воювала проти японських інтервентів. В 1935 році, шляхом інтриг та репресій розправившись зі своїми супротивниками в партії, Мао фактично очолив нове керівництво компартії.
У 1941 році, в самому розпалі антияпонської боротьби Мао Цзе-дун ініціює так званий «Рух за впорядкування стилю», який включає, в числі іншого, вивчення класиків марксизму-ленінізму, праць самого Мао, придушення вільнодумства серед комуністичної інтелігенції і кампанії з «самокритики», що особливо торкнулися головного суперника Мао — Ван Міна. Це дало змогу Мао повністю зконцентрувати владу у своїх руках і в 1943 році він обирається головою політбюро КПК. Тоді ж починає виникати культ особи Мао.
У цей же час Мао створює і теоретично обгрунтовує новий напрям марксизму — «маоїзм», як гнучкішу і прагматичнішу форма марксизму, яка була б краще пристосована до китайських реалій того часу. Головними його особливостями були однозначне орієнтування на селянство (а не на пролетаріат), а також значна частка націоналізму.
Після поразки Японії в Другій світовій війні китайським комуністам за допомогою Радянського Союзу, що закріпився на той час у Маньчжурії, вдається за 2,5 роки взяти під контроль всю територію континентального Китаю, не зважаючи на багатократну чисельну перевагу військ Гоміньдана і активне протистояння США. 1 жовтня 1949 року з воріт Тяньаньмень Мао Цзедун проголошує утворення Китайської Народної Республіки із столицею в Пекіні. Сам Мао стає головою уряду нової республіки.
В 1958 році Мао виступив ініціатором "великого стрибка", а в 1966-у — "великої пролетарської культурної революції", реформ котрі закінчились економічним і соціальним провалом, коштували китайцям десятки мільйонів життів. Однак, маючи величезну кількість фанатичних послідовників по всій країні, вдало протиставляючи внутріпартійні фракції одна одній і переслідуючи своїх опонентів, Мао зберіг владу в країні і з початку 1970-х знову міняє курс країни — на тлі крайніх напружених відносин з Радянським Союзом (особливо після озброєного конфлікту на острові Даманський) Мао раптово зважується на зближення із Сполученими Штатами Америки.
З 1975 року Мао, серйозно хворий на хворобу Паркінсона, вже був не в змозі активно втручатися в політику країни. Після двох важких інфарктів він помер 9 вересня 1976 року на 83-му році життя. На похорони «Великого керманича» прийшло більше мільйона чоловік. Тіло покійного забальзамували і виставили для огляду рік після смерті в спорудженому на площі Тяньаньмень величезному мавзолеї. На початок 2007 року усипальню Мао відвідало близько 158 млн чоловік.
Смерть Мао Цзедуна спричинила у Китаї дворічну боротьбу за владу на тлі глибокої і всеосяжної кризи, котра завершилась ув'язненям "банди чотирьох", головних ініціаторів Культурної революції на чолі з вдовою Мао, і приходом до влади Ден Сяопіна, реформи котрого, започатковані в 1979 році, де-факто зробили економіку Китаю капіталістичною, з відповідними наслідками для внутрішньої і зовнішньої політики, яка далеко відійшла від ідей Мао Цзедуна і комуністичної ідеології взагалі.
Коментарі
Дивіться також
• Великий похід Мао Цзедуна, 1936
• Китайська Народна Республіка, 1949
• Мао і Сталін в Москві, 1838 (фото)
• Смерть Йосифа Сталіна, 1953
• Культурна революція, 1969
• Відставка Річарда Ніксона, 1974
• Останнє фото Мао Цзедуна, 2015 (фото)
• Правила життя Мао Цзедуна
• Смерть Ден Сяопіна, 1997
• Смерть Пол Пота, 1999