На початку XV століття гільдія продавців шерсті «Arte della Lana», яка була однією із найпливовіших у середньовічній Флоренції і опікувалась будівництвом кафедрального собору Санта-Марія-дель-Фіоре, що почалось у 1296 році, прийняла рішення розмістити над його контрфорсом 12 скульптур головних персонажів «Старого заповіту». Проте, до відкриття собору у 1436 році була готова лише статуя Ісуса Навина, виготовлена у 1410 році із теракоти флорентійцем Донателло, який з невідомих причин припинив подальшу роботу, яка була поновлена у 1463 році його учнем Агостіно ді Дуччо, котрий із теракоти виготовив скульптуру Геркулеса, після чого отримав замовлення на створення постаті Давида.
З цією метою у Північній Тоскані була придбана брила білого каррарського мармуру, але по смерті Донателло в 1466 році Дуччо припинив роботу над скульптурою, яку взявся доробляти Антоніо Росселліно, але теж невдовзі відійшов від справ. 25 років брила пролежала у майстерні собору і лише 16 серпня 1501 року за порадою авторитетних митців, зокрема Леонардо да Вінчі і Сандро Боттічеллі, «Arte della Lana» підписала контракт із 26-літнім Мікеланжело Буонарроті. Він почав висікати Давида 13 вересня і працював над статуєю більше двох років — відмовившись від традиційного зображення Давида з головою переможеного Голіафа біля його ніг, Мікеланжело відтворив момент перед боєм коли майбутній цар Юдеї та Ізраїлю готується до бою, тримаючи на плечі пращу.
25 січня 1504 року, коли скульптура була близька до завершення, флорентійська влада прийшла до висновку, що немає технічної можливості підняти шеститонну статую на дах собору.
Незважаючи на заперчення самого Мікеланжело, який вважав, що її слід розмістити біля собору, було прийняте рішення встановити «Давида» поруч із входом до Палаццо Веккіо на площі Синьйорії, куди два роки перед тим переїхав уряд Флорентійської республіки. З цією метою у червні бронзову скульптуру Донателло «Юдіт і Олоферн», яка символізувала вигнання тирана Медічі послідовниками Савонароли, перемістили у внутрішній двір палацу, а на її місці встановили новий символ боротьби флорентійців, який офіційно відкрили 8 вересня 1504 року.
У 1843 році було проведене перше велике очищення статуї «Давида», а через 30 років для її захисту від осадів і дії сонця перемістили у приміщення Академії образотворчих мистецтв; у 1910 році її місце на площі Сеньйорії зайняла точна копія роботи Мікеланжело.
У 1991 році неврівноважена особа молотком пошкодила пальці лівої ноги «Давида», що дозволило реставраторам виявити незадовільний внутрішній стан мармуру і в 2003 році статую знову очистили і відреставрували. 12 листопада 2010 року репліку «Давида» із скловолокна помістили на один день на даху собору Санта-Марія-дель-Фіоре, де він мав бути згідно з першочерговим задумом.
ВІД ПЕРШИХ ГРОМАД ДО ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ
Коментарі
Дивіться також
• Собор Святого Петра, 1506
• «Чорний квадрат» Казимира Малевича, 1915