Майбутній митрополит народився 17 лютого 1892 року у селі Заздрість (нині — Теребовлянський район Тернопільської області) в родині сільського війта Івана Коберницького-Сліпого та Анастасії Дичковської і при народженні отримав ім'я Роман. У 1911 році, після закінчення гімназії у Тернополі, він вступив до Львівської греко-католицької духовної семінарії, потім вивчав філософію та богослов'я в університеті Інсбруку (Австрія) та у Папському Східному інституті у Римі. 30 вересня 1917 року був висвячений митрополитом Андреєм Шептицьким на священика. У 1918 році Йосиф Сліпий захистив докторську дисертацію з теології на тему: "Навчання візантійського патріарха Фотія про Пресвяту Трійцю", після чого продовжив навчання у Римі.
У 1922 році як професор догматичного богослов'я Сліпий повернувся до Львова, де викладав у духовній семінарії. З 1925 року — на посаді ректора Львівської духовної семінарії, яку, за кілька років, реорганізував у Греко-католицьку богословську академію. Окрім викладацької роботи вів активне наукове та громадське життя: у 1926 році організував Українське богословське наукове товариство, заснував та редагував журнал "Богословія", був куратором Українського національного музею Львова. У 1930 році Йосип Сліпий був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, у 1931 році — заступником голови Українського католицького союзу. У 1935 році він був призначений митрополитом Шептицьким соборним крилошанином кафедрального собору Св. Юра та архідияконом.
З 1939 року Йосип Сліпий — архієпископ, а згодом коад'ютор — помічник митрополита з правом наступництва. Він обрав своїм девізом вислів "Per aspera ad astra" ("Крізь терни до зірок"), що стали пророчими — 11 листопада 1944 року, відразу по смерті Шептицького, Йосиф Сліпий перебрав керівництво над галицькою метрополією.
У грудні 1944 року він відправив делегацію до Москви, щоб домовитися з радянським урядом про подальше існування УГКЦ. Натомість влада вимагала від митрополита засудити український повстанський рух і змусити українців скласти зброю. Слідом за відмовою почалися переслідування.
11 квітня 1945 року Йосиф Сліпий був заарештований за звинуваченням у "ворожій діяльності проти УРСР і співпраці з німецько-фашистськими окупантами". У кафедральному соборі Св. Юра було вчинено обшук та заарештовано майже весь єпископат УГКЦ. Сліпого перевезли до Києва, де радянські спецслужби допитами і моральним тиском прагнули схилити його до співпраці, пропонуючи за розрив з Римом посаду Київського митрополита у Російській православній церкві.
8 березня 1946 року зрежисований радянською владою "собор" УГКЦ ухвалив рішення про "самоліквідацію" та приєднання до Російської православної церкви. Непохитність митрополита коштувала йому вироку у вісім років ув'язнення, а у 1953 році після відбуття терміну Йосиф Сліпий був засуджений вдруге, цього разу на п'ять років. У 1958 році він отримав третє заслання, а останнє, четверте, припало на 1962 рік. Покарання відбував у таборах Сибіру та Мордовії.
25 січня 1965 року Йосиф Сліпий був удостоєний звання кардинала. Оселившись у Ватикані, він активно взявся до роботи — заснував Український католицький університет св. Клімента (1963) з філіями у Вашингтоні, Лондоні, Чикаго і Філаделфії, звів греко-католицький собор Святої Софії (1969), Ініціював відновлення храму Жировицької Божої Матері та заснував монастир студитів, з пастирським візитом відвідав Канаду, США, Бразилію, Аргентину та Австралію. У 1976 році Йосиф Сліпий надав кошти на придбання приміщення для Українського вільного університету у Мюнхені.
Йосиф Сліпий активно боровся за надання УГКЦ статусу патріархату, оскільки це б зміцнило позиції церкви в Україні, де вона перебувала у підпіллі. Не бажаючи йти на активну конфронтацію з Радянським Союзом, папа Римський Павло VI задовольнив це прохання лише частково — він визнав Йосифа Сліпого Верховним Архиєпископом, що фактично відповідало рівню патріарха. У 1975 році зусиллями Українсько греко-католицької церкви Йосиф Сліпий був коронований на патріарха. Проте він так і не домігся від Ватикану визнання Патріархату УГКЦ.
Помер Йосиф Сліпий 7 вересня 1984 року в Римі на 92-у році життя.
У зв'язку зі смертю предстоятеля УГКЦ у Ватикані було оголошено 40-денну жалобу. Поховали Йосифа Сліпого у місцевому соборі святої Софії. У 1992 році його тіло перевезли до Львова і перепоховали у крипті собору Святого Юра, поряд з гробницею митрополита Андрея Шептицького.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Берестейська унія, 1596
• Помер митрополит Андрей Шептицький, 1944
• Ліквідація Української греко-католицької церкви, 1946
• Похорон патріарха Володимира (Романюка), 1995
• Смерть Івана Павла II, 2005
• Святослав (Шевчук) — предстоятель УГКЦ, 2011