На початку 627 року до н.е., після смерті царя Ашшурбанапала, Ассирію охопили повстання і Набопаласар, ассирійський намісник Країни Моря (північне узбережжя Перської затоки), захопив місто Урук в Південному Межиріччі і до жовтня розбив ассирійські війська Син-шум-лішира, проголошеного царем. Зумівши захопити Вавилонію і відкинути ассирійські війська на північ, 23 листопада 626 року до н.е Набопаласар був проголошений царем і став засновником Нововавилонського царства та X Нововавилонської династії.
Набопаласар правив 21 рік, які провів у постійних війнах, завоював міста Верхнього Межиріччя, повністю розб Ассирію і захопив її найважливіші міста Ніппур, Ашшур та Ніневію, а в союзі з Мідією вавилонська армія під командуванням Набопаласара і його старшого сина Навуходоносора підкорила свого колишнього союзника царство Урарту, а також Сирію, Фінікію, Палестину та Північну Аравію.
Набопаласар помер 15 серпня 605 року до н.е. і Навуходоносор був змушений повернутись із єгипетського походу в Вавилон, де 7 вересня 605 року до н. е. зайняв престол Нововавилонського царства.
Навуходоносор продовжив війну з Єгиптом — ще до кінця осені того ж року підкорив Іудею, в 587 році до н.е. захопивив Єрусалим, в 582-у — Трансіорданію, а в 575-у — Тір, який тримав в облозі 13 років.
За правління Навуходоносора Вавилонія стала міцною і процвітаючою країною, переживаючи період економічного і культурного підйому. Було укріплено кордони, перебудувано всі великі міста, а саму столицю Навуходоносор перетворив на місто-легенду — Вавилон, площею близько 10 кв. км, був оточений ровами і трьома рядами фортечних мурів, через Єфрат був перекинутий кам'яний міст, а в центрі міста був добудований зикурат на честь бога Мардука, висотою 91 метр. За правління Навуходоносора було зведено і знаменитий парк — т. зв. «висячі сади Семіраміди», одне з 7 чудес світу. Вавилон став центром міжнародної торгівлі, в країні велось дорожнє будівництво, багато уваги приділялося штучному зрошуванню — зокрема, близько Сіппара був створений великий басейн, звідки йшли численні канали, за допомогою яких регулювався розподіл води під час посухи.
Навуходоносор неодноразово згадується у Біблії і Талмуді, а також в ісламських пам'ятках і найбільше відомий як завойовник Єрусалиму, правителя якого Седекію він осліпив і вивіз до Вавилону разом із 18 тисячами євреїв, що попали у рабство, і руйнівник храму Соломона. Якщо вірити біблійним розповідям, в кінці свого життя Навуходоносор страждав божевіллям, яке могло бути наслідком парезу або захворювання порфирією.
Помер Навуходоносор II в 562 році до н.е. Йому наслідував старший син Амель-Мардук, по смерті якого через рік влада у Нововавилонському царстві перейшла до зятя Навуходоносора Нергал-шар-уцура.
Коментарі
Дивіться також
• Саргон Аккадський — перший імператор, 2316 до н. е.
• Вавилонське царство, 1896 до н. е.
• Кодекс Хаммурапі, 1757 до н. е.
• Занепад Ассирії, 612 до н. е.
• Кир II Великий, 553 до н. е.
• Занепад Вавилону, 539 до н. е.