Після гучних перемог в битвах під Краваном і Вернеєм для англійців ситуація у Франції виглядала цілком сприятливо, і Джон Ланкастер, 1-й герцог Бедфорда, виношував ідею захоплення стратегічно важливого міста Орлеан, контроль над яким дозволив би увійти в долину Луари і захопити ставку дофіна Карла VII у Буржі. Однак для успішного проведення цієї кампанії потрібно було зайняти цілий ряд стратегічних об'єктів, які прикривали Орлеан, одним з яких було місто Монтаржи на ріці Луан. Розташоване південніше Парижа, воно було добре укріпленою фортецею у межиріччі Сени і Луари, захищеною 20-ма міцними вежами, потужним, 32 метра в діаметрі і 25 метрів у висоту, донжоном і 10-метровим ровом з водою.
Англійські війська чисельністю близько 3 тисяч чоловік, включаючи артилерійські й інженерні загони, під командою видатних командуючих вже покійного на той час короля Генріха V Ланкастера Річарда де Бошана, 13-го графа Воріка, Джона Телбота, 1-го графа Шрусбері, Вільям де ла Поля, 1-го герцога Саффолка та його брата сеньйора де Сен-Поля і Анрі Біссе, підійшли до Монтаржи з півночі 15 липня 1427 року. Вони розбили навколо міста три табори, захищені частоколом, які з'єднали між собою ровами, та звели мости через приміські канали. Обстрілюючи місто з бомбард і кулеврин, англійці мало не щодня штурмували його оборонні мури, проте без успіху, й з часом свою активність знизили, розраховуючи змусити Монтаржи капітулювати в результаті облоги.
Через брак запасів продовольства досить швидко місто опинилось перед небезпекою голоду і до дофіна Карла були надіслані гінці з проханням про допомогу. Після декількох нарад командувачем французькою експедицією був призначений Жан де Дюнуа, Орлеанський бастард, брат Карла Орлеанського, який свого часу потрапив в полон в битві при Азенкурі. В Орлеані було швидко зібрана велика кількість продовольства і близько 1600 бійців, серед яких були Гійом д'Альбре, сеньйор д'Орваль, сеньйор де Гравіль, де Віллар і де Гокур, Етьєн Віньоль, на прізвисько Ла Гір, мессір Жиль де Сен-Сімон, Готьє де Бруссар, а також шотландці Джон і Вільям Стюарт.
Французькі сили підійшли до Монтаржи непоміченими 5 вересня 1427 року. Як пише бургундський хроніст Ангерран де Монстреле, «на відстані півльє» від міста вони вночі зібрали раду за участю представників міського гарнізону на чолі з якимось «маленьким бретонцем». З огляду на те, що англійці зовсім не очікували нападу і навіть не виставили вартових, було вирішено відмовитись від попереднього на наміру лише доставити у Монтаржи продовольство і атакувати супротивника.
Загін Дюнуа непоміченим увійшов у Монтаржи, а загін Ла Гіра близько о 7- 8 години ранку увірвався в англійський табір. Захоплені зненацька, англійці опору практично не чинили, намагаючись врятуватись втечею мостами. Тим часом городяни за попередньою домовленістю зруйнували кілька дамб і вода з приміських ставків змила мости і затопила шляхи до відступу. Хоча Вільям де Ла Поль та кілька інших командирів і врятувалися в невеликому човні, проте пощастило небагатьом — загиблими і полоненими англійці втратили близько 800 чоловік.
Після цього загін Дюнуа атакував другий англійський табір, в якому розміщувалось біля 400 чоловік під командою Анрі Біссе. Бій виявився набагато запеклішим, був поранений де Гравіль, а Жан д'Олон, майбутній зброєносець Жанни д'Арк, втратив під собою чотирьох коней, хоча більшість билися пішими. Після того як на допомогу Дюнуа прибув Ла Гір, англійці почали відступати і, за повідомленням Монстреле, робили це так неорганізовано, що під ними обвалився міст і багато хто загинув через вагу своїх обладунків. Переслідування англійців припинилось лише коли вночі граф Ворік відступив з рештками своєї армії, втративши під Монтаржи від тисячі до півтори бійців.
На честь перемоги французи влаштували у місті пишне свято, після чого військо повернулось в Орлеан, не намагаючись розвинути успіх. Дізнавшись про перемогу під Монтаржи, дофін Карл зауважив, що «відчув першу ступінь свого щастя». Орлеанці з цієї нагоди влаштували урочисту ходу, підносячи подяку Богу, а також відправили в Монтаржи тисячу ліврів, велику на той час суму.
Хоча перемога 1427 року лише ненадовго відтермінувала загрозу англійського вторгнення в Центральну Францію й вже наступного року Монтаржи було підкорено і розпочалась облога Орлеана, у 1430 році місту було даровано численні привілеї і право називатися Монтаржи-ле-Франс, що вказує на важливість здобутої перемоги: зокрема, місто разом з околицями було приєднане до королівського домену, навічно звільнене від будь-яких податків і зборів, отримало право помістити на міський герб три королівські золоті лілеї і корону, заснувати чотири ярмарка і безоплатно використовувати ліс для своїх потреб. Привілеї Монтаржи підтверджувались і за інших королів аж до 1784 року й до Французької революції у ньому щороку проводилося «Свято англійців», урочиста релігійно-патріотична церемонія, що включала месу, кінну ходу і реконструкцію битви.
Коментарі
Дивіться також
• Облога Кале, 1347
• Облога Кана, 1417
• Облога Руана, 1418
• Англо-французький договір в Труа, 1420
• Облога Орлеана, 1428
• Орлеанська діва, 1429
• Коронація Карла VII Звитяжного, 1429
• Облога Парижа, 1429
• Битва при Кастільйоні, 1453