За легендою каменяр Маринус разом зі своїм другом Лео, які проживали на далмаційському острові Раб (Арбе), у 301 році прибули до міста Арімінум (нині — Ріміні, Італія) рятуючись від переслідувань християн, які поновились в Римській імперії за правління Діоклетіана. Вони знайшли роботу у каменоломні на горі Титано, де пропрацювали три роки, після чого Маринус повернувся до Ріміні, а Лео переселився до містечка Монтефельтро на горі Фелісіано, де біля римського храму Юпітера збудував невеличку церкву. З часом містечко змінило свою назву і стало називатись Сан-Лео.
Повернувшись до Ріміні, Маринус довгий час проповідував слово Господнє. У 316 році з Далмації до Ріміні прибула жінка, яка стверджувала, що Маринус — її законний чоловік. Щоб уникнути цих звинувачень, він повернувся на гору Титано, де збудував капличку і вів усамітнене життя. З часом, рятуючись від переслідувань, біля нього стали оселятись інші християни, які утворили невелику громаду.
Після того як Маринус зцілив словом Божим сина власниці землі, на якій знаходилась гора Титано, донна Фелічіссіма з Ріміні передала її християнській громаді у вічне володіння, а вона сама і 53 члени її родини стали християнами. На знак подяки перший єпископ Ріміні Св. Гауденціо посвятив Маринуса у сан диякона (одночасно Лео став священником).
Помер Маринус узимку 366 року і незадовго до цього жителям гори Титано заповів «Залишатись вільними і від тої, і від іншої людини», маючи на увазі римського імператора і папу римського. Маринус був канонізований як святий і день його пам'яті, який припадає на 3 вересня, вважається днем заснування Сан-Марино, найстарішої суверенної держави і конституційної республіка в світі. За зразком Римської республіки з 12 грудня 1243 року нею правлять два капітани-регенти, які обираються раз на півроку з числа народжених у Сан-Марино громадян — один з правлячого, другий — з нижчого класів (нині — з різних політичних партій).
Реальну незалежність Республіка Сан-Марино здобула у VI столітті, коли Італія розпалась на безліч держав. Довгий час її намагалась підпорядкувати Папська держава, проте була змушена визнати суверенітет республіки у 1291 році. Сьогодні Сан-Марино живе за статутом у вигляді 6 книг, написаних протягом XVI століття, який вважається найдавнішим писаним конституційним документом, що зберіг свою силу до наших днів.
Коментарі
Дивіться також
• Ясновельможна Республіка Венеція, 697
• Папська держава, 754
• Ясновельможна Республіка Генуя, 1005
• Флорентійська республіка, 1115
• Заснування Швейцарської конфедерації, 1291
• Захоплення замку Монако, 1297
• Англійська республіка, 1649
• Перша Італійська Республіка, 1946