Каддафі народився в 1942 році в лівійській пустелі в сім'ї осідлого бедуїна. В 1963 році він, як державний степендіат, закінчив Лівійський університет, а в 1965 році — Військову академію в Бенгазі. Цього ж року він з групою офіцерів-однодумців почав планування заколоту проти короля Ідріса, котрий на думку Каддафі і його послідовників, був занадто консервативний і байдужий до ідеї загальнополітичного арабського об'єднання держав.
На момент отримання Каддафі звання капітана, заколот був ретельно спланований і, дочекавшись, коли король буде за межами країни, у вересні 1969 року революціонери оголосили про повалення в країні монархії і ціною великих жертв придушили опір уряду. Ідріс, котрий в цей час перебував з візитом у Туреччині, виїхав до Греції і після поразки урядових сил оселився у Єгипті, де й помер в 1983 році.
Політика Каддафі, котра являє собою сплав ісламського фундаметалізму, примітивного соцалізму і арабського націоналізму, привела до встановлення в країні одноосібної диктатури. В 1970 році в Лівії були закриті американські та британські військові бази, депортовані лівійці італійського та єврейського походження, в 1973 — націоналізовані іноземні нафтодобувні та нафтопереробні підприємства. Каддафі ввів у дію традиційні ісламські закони, як-то заборона алкоголю та азартних ігор, але ослабив обмеження на соціальну активність жінок і прийняв ряд законів для підвищення рівня життя в Лівії. Реалізуючи ідею всеарабського об'єднання держав, Каддафі встановив тісніші зв'язки з сусідніми державами, особливо з Єгиптом, але після того, як арабські країни почали мирні переговори з Ізраїлем, самодистанціювався від них.
Уряд Каддафі фінансував терористичні організації по всьому світу — від палестинців і філіпінських мусульман, до Ірландської Республіканської Армії. За ряд терористичних актів у Західній Європі, проведених з санкції Лівії в 1980-х роках, в квітні 1986 року США провели бомбардування Тріполі — Каддафі був поранений і загинула його неповнолітня дочка.
В 1990-х роках міжнародна ізоляція Лівії посилилась, а після виявлення участі Лівії в підриві авіалайнера над шотландським містом Локербі в 1988 році, ООН запровадив проти країни економічні санкції.
Останні роки Каддафі прикладав чималі зусилля для зближення з неісламськими африканськими державами, зокрема ПАР, намагаючись утвердитись як найстаріший і найдосвідченіший африканський державний діяч. У 2009 році він був обраний головою Африканського Союзу.
Зимою 2010-11 років в країнах арабського світу прокотилась хвиля антиурядових демонстрацій і протестів. Виступи у Лівії почались 15 лютого в Бенгазі, а з 17 лютого охопили більшість міст Східної Лівії. Після масових розстрілів армією і поліцією протестуючих, протистояння повсталих набуло ознак громадянської війни. 20 жовтня 2011 року після захоплення повстанцями міста сірт, Каддафі був схоплений і убитий розлюченим натовпом. Було вбито також і Муттазіма, сина Каддафі, а також соратника з часів революції 1969 року міністр оборони генерал Абу Бакр Юніс Джабер.
Коментарі
Дивіться також
• Повалення монархії в Іраку, 1958
• Воєнний переворот в Іраку, 1963
• Саддам Хусейн — президент Іраку, 1979
• Переворот в Уганді, 1971
• Квітнева революція в Афганістані, 1978
• Загибель Муаммара Каддафі, 2011
• Правила життя Муаммара Каддафі