Через рік після вбивства у 1881 році імператора Олександра II чутки про причетність до замаху євреїв спровокували в Росії масові погроми. Вони пройшли за мовчазної згоди влади, котра 3 травня 1882 року прийняла т. зв. «Травневі правила», антисемітський закон, який обмежив права євреїв і став причиною їх масової еміграції за кордон. Протягом кількох років зокрема до Великобританії прибуло близько 140 тисяч російських євреїв, більшість з яких стали мешканцями бідняцького району Вайтчепел в лондонському Іст-Енді.
Хронічна бідність, відсутність роботи, расизм, насилля і масова проституція стали характерними рисами району, де 31 серпня 1888 року близько 3-40 ночі на вулиці Бакс-Роуд (нині — Дурворд-Стріт) була знайдена 43-річна Мері Енн Ніколз, колишня дружина слюсаря, матір п'ятьох дітей, яка пристрастилась до алкоголю і заробляла проституцією живучи у нічліжці. Викликаний поліцією лікар встановив, що її смерть настала за кілька хвилин до виявлення тіла, на якому було два розсічення горла, глибокі ножові рани правого боку і живота, розрізаного у кількох місцях поперек.
Розслідування обставин смерті Мері Ніколз місцевими детективами не дали результату, як і розслідування вбивств Енн Чепмен та Елізабет Страйд, скоєних 8 та 30 вересня, відповідно, котрі через свою жорстокість привернули увагу газет. Суспільний резонанс змусив взятись за справу Скотленд Ярд і міську поліцію Лондона, яким так і не вдалось розкрити жодного з 11 убивств у Вайтчепел, що стались до 13 лютого 1891 року. Існують різні думки щодо того, чи всі вони скоєні однією людиною, але п'ять перших з них вважаються справою рук одного злочинця, якого преса охрестила Джеком-різником.
Т. зв. «п'ять канонічних убивств» були скоєні у нічний час в кінці тижня із наростаючою жорстокістю (за виключенням третьої жертви) — всі вони були спочатку задушені, після чого їм два рази зліва направо глибоко перерізали горло, після чого розпорювали живіт і вирізали ті чи інші внутрішні органи. 25-річна Мері Джейн Келлі, понівечене до невпізнання тіло якої було знайдене 9 листопада 1888 року, вважається останньою жертвою Джека-різника, для пошуків якого була залучена не лише поліція, але і групи місцевих добровольців, які ночами патрулювали райони Іст-Енду. Попри опитування більше 2000 чоловік, перевірку алібі понад 300 м'ясників, палачів, хірургів і лікарів, сотні листів стурбованих громадян і вбивць-самозванців, поліція так і не змогла встановити справжнього вбивцю.
Серед 80 затриманих поліцією по справі Джека-різника найбільш вірогідними ось уже більше ста років вважається польський єврей Арон Косминський, який працював перукарем і страждав слуховими галюцинаціями, параноїдальною шизофренією та вирізнявся ненавистю до жінок і схильністю до насильства. Підозра на нього впала у 1891 році, коли Косминський потрапив у психіатричну лікарню після погроз ножем своїй сестрі, і за певними обставинами міг бути причетним до загибелі третьої жертви, вбитої 30 вересня 1888 року. Проте, Ісраель Шварц, єдиний свідок, який того вечора біля місця, де була згодом знайдена Елізабет Страйд, бачив чоловіка, що розмовляв, а потім вдарив проститутку, відмовився пройти процедуру впізнання. Це не дало поліції вагомих підстав заарештувати Косминського, котрий прожив решту свого життя у Лондоні, де й помер від гангрени ноги в психіатричній лікарні 24 березня 1919 року.
За ще однією з версій Джеком-різником був інший польський єврей Девід Коен, який працював у Вайтчепелі шевцем. Він відзначався агресивною поведінкою, грубим поводженням з проститутками, за жорстоке побиття однієї з яких був примусово поміщений у ту ж психіатричну лікарню, що й Косминський, 12 грудня 1888 року, приблизно через місяць після вбивства Мері Джейн Келлі, останньої з «п'яти канонічних жертв». Саме в цей час поліція втратила слід іншого єврея-шевця Натана Камінського, котрий також вирізнявся асоціальною поведінкою і кілька разів попадав у поліцію за побиття проституток. Як припускається, саме Натан Камінський був записаний у психлікарні під іменем Девід Коен, яке часто використовували у той час для ідентифікації східноєвропейських євреїв, коли службовці не могли правильно записати незвичне для англійського вуха прізвище. Плутанина через співзвучність прізвищ "Косминський" та "Камінський" і рання смерть останнього у грудні 1889 року й дезорієнтували лондонських детективів.
7 вересня 2014 року біолог з Ліверпульського університету Ярі Лоухелайнен оголосив результати порівняльного аналізу ДНК з шийної хустки однієї із жертв Джека-різника, її прямих нащадків і нащадків сестри Арона Косминського, які на 99,2% вказують на те, що Косминський і є розшукуваний понад століття вбивця. Однак результати Лоухелайнена були піддані критиці як з боку фахівців у галузі судової експертизи, так і криміналістами, котрі вказали на сумнівне походження хустини, придбаної у 2007 році на аукціоні, про яку нема жодних свідчень у поліцейських архівах.
Коментарі
Дивіться також
• Перша страта на електричному стільці, 1890
• Бонні та Клайд, 1934
• Убивство Джона Диллинджера, 1934
• Остання страта на гільйотині, 1977
• Перше вбивство Андрія Чикатило, 1978
• Убивство Джанні Версаче, 1997
• Вбивство Оксани Макар, 2012