Теодоріх народився близько 451 року в Панонії. З 8 років перебував у Константинополі в якості заручника. Після смерті короля остготів Валаміра, коли його батько успадкував трон, 18-літній Теодоріх повернувся на батьківщину і того ж року здобув свою першу перемогу — перейшовши Дунай, розбив війська сарматів і захопив місто Сінгідун (сучасний Белград). По смерті батька в 474 році Теодоріх став королем остготів і наступні сім років перебував на службі візантійського імператора Зенона. Підтримавши його під час змови Василіска 475-476 років, Теодоріх був зведений у стан патриціїв, а в 481 році отримав римське громадянство, став консулом і отримав ім'я Флавій Теодоріх.
Після того, як в 476 році остготський полководець Одоакр захопив владу в Римі і змусив зректися престолу останнього римського імператора Ромула Августула, Теодоріх уклав з Зеноном договір, згідно з яким остготи відправлялися до Італії, де їх король «після перемоги над Одоакром за свої труди буде правити замість імператора, поки той не прибуде туди (до Італії)». Улітку 488 року 20-тисячне остготське військо вирушило в похід і 28 серпня 489 року здобуло першу перемогу на кордоні Італії, а у вересні захопило Верону. Одоакр був змушений рятуватись втечею, а значна частина його війська перейшла на бік Теодоріха. Через рік, 11 серпня 490 року, при підтримці війська короля вестготів Аларіха II Теодоріх отримав перемогу у битву на ріці Адда.
Більше двох років знадобилось, щоб захопити Равенну, столицю Італії. Встановивши повну блокаду міста, Теодоріх змусив Одоакра прийняти принизливі умови спільного володіння містом і 5 березня 493 року остготський король вступив у Равенну. Через десять днів під час пиру, присяченого цій події, Теодоріх особисто убив Одоакра; його прибічники були також вбиті. Так і не отримавши ні від Зенона, ні від його спадкоємця Анастасія визнання правителем Італії, у березні 493 року Теодоріх сам проголосив себе королем. Через чотири роки Анастасій I визнав його статус, але лише в 516 році представив його римському сенату як правителя західної частини імперії.
Встановивши повний контроль над Італією, Теодоріх зрівняв у правах готів і римлян, забезпечив налагодження єдиної податкової системи, зберіг римську адміністративну систему, що сприяло економічному підйому в країні. Він виділив величезні кошти на відновлення пам'ятників Риму, однак столицею Італії залишив Равенну, яка стала стала центром політичного життя країни. Будучи сам християнином-аріянином, Теодоріх встановив в Італії свободу віросповідання, терпимо ставлячись до юдеїв і нехристиянських культів. Для забезпечення союзу із сусідніми державами Теодоріх видав заміж свою сестру Амалафріду за вандальского короля Тразамунда, дочку Тіудігото — за короля вестготів Аларіха II і другу дочку Остроготу — за бургундського королевича Сигізмунда, а сам одружився з дочкою короля франків Хлодвіга І. Це забезпечило відносно спокійні стосунки Італії із сусідами на найближчі 20 років.
Після загибелі Аларіха II в 507 році Теодоріх розпочав війну за вестгостську спадщину, яка закінчилась перемогою, — в 511 році він став королем і вестготів, а його володіння простяглися від Португалії до Далмації, охоплюючи території сучасних Сицилії, Провансу, Швейцарії та Австрії. По своїй смерті 30 серпня 526 року Теодоріх був похований поблизу Равенни, де над могилою був зведений величний мавзолей. Однак, після завоювання Північної Італії візантійцями в 540 році прах Теодоріха, який завжди визнавав над собою верховенство візантійського імператора, був викинутий з мавзолею, перетвореного на церкву.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Велике переселення народів, 375
• Аттіла — каган гунів, 434
• Захоплення Риму вандалами, 455
• Падіння Західної Римської імперії, 476
• Смерть короля Хлодвіга, 511
• Карл Великий — імператор Заходу, 800
• Помер Карл Великий, 814