27 серпня 1896 року почалась Англо-занзібарська війна, яка тривала 45 хвилин і закінчилась втечею із султанського палацу Халіда бін Баргаша, який знайшов прихисток у німецькому посольстві. Незважаючи на свою швидкоплинність, завдяки якій ця війна увійшла до Книги рекордів Гіннеса як найкоротша в історії, вона привела до загибелі понад 500 чоловік.На обкладинці: Порт Занзібару, 1902 рік
33260
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply
Занзібар став володінням Оманського султанату у 1696 році, коли імам Саїф з династії Ібадів розбив португальців поблизу Момбаси (нині — Кенія) і захопив частину африканського узбережжя та прилеглих островів, де за участі арабів-мігрантів було налагоджене виробництво прянощів та работоргівля, що стало основними статтями доходів. У 1837 році імам Саїд виділив Занзібар в окремий султанат і переніс сюди свою столицю. По його смерті в 1856 році сини Тувайні та Маджид розпочали боротьбу за трон, в результаті якої Оман розпався на дві держави.
За Маджида ібн Саїда Занзібар уклав договори із Великобританією і Німеччиною на оренду прибережної смуги, в результаті яких він втратив над ними контроль і 1 липня1890 році був змушений укласти з ними новий договір, за яким сучасна материкова частина Танзанії, Руанди і Бурунді стали протекторатом Німеччини, а власне Занзібар, прибережна смуга міста Дар-ес-Салама та острів Пемба — Великобританії.
Вимога заборони работоргівлі і обмеження суверенітету привели до напружених стосунків Занзібару та Британії, за підтримки якої у 1893 році султаном став Хамад ібн Тувайні, несподівана смерть якого 25 серпня1896 року привела до боротьби за престол між його сином Хамудом, підтримуваним британцями, і двоюрідним братом Халідом ібн Баргашем. Халід захопив султанський палац, проголосив себе правителем Занзібару і відмовився виконувати британський ультиматум звільнити престол. Попри те, що французьке, німецьке і американські посольства відмовились підтримати Халіда, він зібрав 900 чоловік регулярних військ і близько 2 тисяч найманців, озброєних лише однією гарматою, які під командуванням колишнього британського офіцера Ллойда Метьюса зайняли оборону в порту і центральній частині міста.
Саїд Халід бін Баргаш аль Бусаїд
27 серпня 1896 року о 8-30 Халід вчергове відхилив ультиматум і рівно через півгодини британські кораблі, які напередодні зайшли в порт Занзібара, відкрили вогонь по султанському палацу та єдиному кораблю занзібарців, який був потоплений на 5-й хвилині. Продовжуючи артобстріл, був ущент зруйнований палац і о 9-38, коли снарядом був збитий флагшток на ньому, британці висадили десант, котрий практично без бою о 9-45 змусив здатись занзібарські війська.
Зруйнований султанський палац, 1896 рік
Незважаючи на свою невелику тривалість, завдяки якій Англо-занзібарська війна увійшла до Книги рекордів Гіннеса як найкоротша війна в історії, вона привела до загибелі понад 500 чоловік, котрі перебували у султанському палаці і більшість з яких постраждали внаслідок його пожежі. Ще біля 20 занзібарців загинуло під час грабежів у зруйнованих кварталах, а з англійського боку був лише один поранений.
Халід ібн Баргаш разом із сорока наближеними особами був змушений рятуватись втечею до німецького посольства, в якому переховувався до 2 жовтня1896 року, коли був вивезений до Дар-ес-Салама, де у 1916 році був заарештований британцями і засланий спочатку на Сейшельські острови, а потім на острів Святої Єлени. Останні роки свого життя йому дозволили жити у Момбасі, де він і помер у 1927 році. Султан Хамуд ібн Мухаммад ібн Саїд у 1897 році заборонив у Занзібарі рабство, за що наступного року королевою Вікторією був посвячений у лиціарі, і правив до своєї смерті в 1902 року.
Султан Саїд Хамуд бін Мухаммад аль Саїд
Під протекторатом Британії Занзібар проіснував до грудня1963 року, через два місяці після здобуття незалежності в результаті антиарабського повстання було повалено султанське правління, і 26 квітня1964 року Народна республіка Занзібару і Пемби об'єдналась із Республікою Танганьїка в єдину державу — Об'єднану Республіку Танганьїки і Занзібару, яка за півроку змінила назву на Республіка Танзанія.
