Згідно з легендою, 10 листопада 1951 року Г'ю Бівер, керуючий директор пивоварні Guinness, перебуваючи у пабі ірландського містечка Норд-Слоб, став учасником суперечки на тему який із диких птахів найшвидший — тетер чи сивка. Так і не знайшовши відповіді у жодному із довідників, Бівер задався питанням яким чином можна можна вирішити подібні спори, які щодня відбуваються у тисячах пабів Британії.
Після інтерв'ю із Бівером брати Маквайртери погодились працювати над довідником «Чудеса Гіннеса», який вийшов друком 27 серпня 1955 року і за чотири місці став бестселлером. Наступного року вийшло друге британське видання і довідник був вперше виданий у США під назвою «Книга рекордів Гіннеса» у кількості 50 тисяч примірників; з тих пір книга Маквайртерів є визнаним світовим авторитетом у галузів рекордів.
До 1964 року «Книга рекордів Гіннеса» була продана у кількості 1 мільйон примірників англійською, французькою та німецькою мовами, а в 1974 році сама стала рекордсменом — вона була визнана найпродаванішою авторською книгою у світі (23 950 тисяч примірників). Їй також належать рекорди — найбільший разовий наклад (2 402 тисячі, 1999 рік), найпродаваніша авторська книга світу (100 мільйонів примірників у 100 країнах 37 мовами, 2003 рік).
Росс Маквайртер редагував щорічне видання «Книги рекордів Гіннеса» до 1975 року, коли він був убитий двома бійцями Ірландської Республіканської Армії; 70-річний Норіс був відсторонений від редагування в 1995 році, коли права на видання були продані компанії Diageo. Цього ж року «Книга рекордів Гіннеса» стала ілюстрованою і отримала свій вебсайт. У 2005 році 9 листопада було названо Міжнародним днем рекордів і всього за рік «Книга рекордів Гіннеса» поповнилась 2244 новими записами.
Сьогодні «Книга рекордів Гіннеса», права на яку належить компанії Jim Pattison Group, має офіси в Лондоні, Нью-Йорку, ТокіоПекіні, Дубаях і музеями в Нью-Йорку, Голлівуді та Орландо (штат Флорида).