Влад народився в 1431 році в Трансільванії, імовірно у місті Сігішоара (нині — Румунія), в родині правителів Валахії з роду Басарабів. Прізвисько Дракула (Дракон) він отимав завдяки членству батька, з 1436 року валаського воєводи Влада II, в лицарському ордені Дракона, створеному угорським королем Сигізмундом I Люксембургом для захисту угорського королівського дому від внутрішніх і зовнішніх ворогів, а католицької церкви — від єретиків і «язичників». Як син васала турецького султана в 1443 році Влад зі своїм старшим братом Раду був відправлений заручником до Едірне.
Через чотири роки воєвода Трансільванії Янош Гуньяді захопив Валахію, за підтримки місцевих бояр Влад II та його син Мірко (Мірча) були вбиті, а на валаський престол був посаджений його чотириюрідний внук Владислав II з династії Басарабів-Данешти.
У жовтні 1448 року Владислав II був вигнаний з Валахії турками, які проголосилиі її новим господарем (князем) сина Влада II 17-літнього Влада III. Однак через два місяці за підтримки Яноша Гуньяді Владислав II повернув престол, а Влад Дракула був змушений переховуватись спочатку в Османській імперії, а потім — в Молдавії.
Після того як в 1455 році між Владиславом II і Гуньяді виник конфлікт за міста Фегераш і Амлаш (нині — Селіште, Румунія) Влад Дракула отримав дозвіл оселитись у Брашові в обмін на зобов'язання захищати місцевий повіт. По смерті Гуньяді в серпні того ж року, підтримуваний місцевими мадярами і саксами (трансільванськими німцями), він пішов війною на Владислава II і після його загибелі 20 чи 22 серпня 1456 року в Тирговіште був удруге проголошений господарем Валахії. Першим документом, де Влад III згадується у цьому статусі, був лист до міщан Брашова, датований 10 вересня, яким він зобов'язувався захищати їх від турків.
Наступного року Влад III здійснив похід на підтримку Стефана Великого у його претензіях на молдавський престол, розорив околиці Брашова та Сібіу (Трансільванія), мешканці яких дали притулок Дану III, брату вбитого Владислава II, та старшому брату Дракули Владу Монаху, відповідно, котрі заявили претензії на князівську владу у Валахії. Відчувши військову міць, через два роки Влад III прийняв пропозицію угорського короля Матвія Корвіна підтримати хрестовий похід проти турків, відмовився платити їм данину, і надіслав папі римському 40 тисяч дукатів для озброєння 12-тисячної армії та спорядження 10 військових кораблів.
До цього періоду відносяться і події, які сформували образ Дракули в очах його сучасників і наступних поколінь. У неділю Великодня 1459 року за його наказом разом з жінками, дітьми і челяддю були заарештовані бояри міста Тирговіште, які брали участь у змові проти його батька і старшого брата: літніх людей було посаджено на палю, а молодих — відправлено пішки на будівництво фортеці за сотню кілометрів від міста. Чергове загострення стосунків з Брашовом, в якому і надалі проживав Дан, також перетворилось на жорстоку розправу — Влад III став переслідувати брашовських купців, а після переможної битви у квітні 1460 року і загибелі Дана III, за його наказом на палю були посаджені майже всі полонені і навіть вбиті в бою, а також жінки, що супроводжували військо претендента на валаський престол.
У 1461-62 роках армія Дракули неодноразово давала відсіч туркам, які намагалися завоювати Валахію. Його найбільшим успіхом стала перемога навесні 1462 року над 100-тисячним військом на чолі з султаном Мехмедом II Завойовником, яке на 175 кораблях намагалось через гирло Дунаю захопити Тирговиште. Непокірність і військова міць Влада Цепеша викликала невдоволення угорського короля, який категорично не бажав вступати у війну з Османською імперією, і у жовтні, коли Дракула прибув до містечка Рукер поблизу Брашова для чергових переговорів з Матвієм Корвіном, він був звинувачений у таємній змові з турками і заарештований. Новим господарем Валахії став його брат Раду.
Провівши 10 років у в'язниці у Вишеграді та 2 роки під домашнім арештом в Буді, змирившись зі своїм принизливим становищем, Влад Дракула був звільнений після неодноразових клопотань господаря Молдови Стефана Великого. Запевнивши короля у своїй васальній відданості і одружившись з його двоюрідною сестрою Юстіною Сілагі, Цепеш як один з офіцерів угорської армії брав участь у походах проти турок в Сербію, Боснію та Молдову. Він зміг повернути собі престол Валахії в 1476 році, коли з відома Матвія Корвіна і за фінансової підтримки саксів міст Брашова та Сібіу пішов війною на турецького васала Басараба III Старого і, захопивши Тирговиште й Бухарест, утретє став господарем Валахії.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Третє правління Влада Дракули, 1476
• Кривава графиня Елізабет Баторі, 1611
• Салемські відьми, 1692
• Карл Гогенцоллерн — перший король Румунії, 1881