Портрет дружини флорентійського купця і чиновника Лізи дель Джокондо Леонардо да Вінчі почав писати у 1503 році і через три роки, так і не завершивши його, забрав з собою у Мілан. По смерті художника картину придбав французький король Франциск I і зберігав її у палаці у Фонтенбло, де портрет Лізи Джокондо залишався доки Людовик XIV не перевіз його у Версаль. Він ніколи не мав офіційної назви і відомий сьогодні як «Мона Ліза» чи «Джоконда».
Після Французької революції портрет був оголошений надбанням нації і переданий в щойно відкритий Центральний Музей Мистецтв у Луврі, де з тих пір перебуває постійно, за виключенням короткого періоду імператорства Наполеона Бонапарта, який прикрасив ним свою спальню в палаці Тюїльрі, і воєн, коли через загрозу окупації Парижу «Мона Ліза» вивозилась зі столиці і зберігалась далеко від лінії фронту, як то було у роки Франко-прусської чи Другої Світової воєн.
Незважаючи на встановлену журналом «Іллюстрасьон» винагороду, два роки пошуків картини не давали жодних результатів, допоки у 1913 році італійський антиквар Альфредо Гері із Флоренції не отримав листа із Парижа з пропозицією викупити її за 500 тисяч франків (близько $3,5 мільйонів доларів в сьогоднішніх цінах): «Я – італієць, патріот своєї батьківщини. Це я взяв у Луврі «Джоконду» два роки тому. Хочу повернути Італії скарб Леонардо, вкрадений колись французами». Коли викрадач прибув до Флоренції, він був заарештований, а в його чемодані було знайдене давно рошукуване полотно Леонардо да Вінчі.
Викрадачем виявився Вінченцо Перуджа, який вісім місяців працював склярем у столярній бригаді, що виготовляла спеціальні чохли для картин, щоб захистити їх від актів вандалізму, яких керівництво Лувру стало остерігатись після подібного інциденту у 1907 році. Знаючи, що більша частина творів італійської культури, виставлених у музеї, в 1792-97 роках були вивезені із Італії Наполеоном Бонапартом, Перуджа був щиро впевнений, що така ж доля спіткала і «Джоконду».
Як виявилось згодом, у понеділок 21 серпня 1911 року близько 7 годин ранку, коли Лувр був зачинений для відвідувачів, 30-річний Вінченцо Перуджа прийшов до музею і разом з іншими працівниками зайшов до будівлі. У порожньому залі, де висіла «Джоконда», він зняв її з кріплення і, сховавшись на службових сходах, вивільнив із захисного футляру і рамки. Він сховав картину у столярський столик і ввечері, обмотавши власною сорочкою, Перуджа виніс її під пахвою ніким не помічений через ті ж двері, що й увійшов.
Відсутність картини була виявлена наступного дня, проте цьому не зразу надали значення, оскільки в цей час у Луврі часто брали полотна для фотографування. Лише через кілька годин, коли художник Луї Беру, який робив копію з «Джоконди», особисто розшукав фотографа і пересвідчився, що полотна у нього нема, була викликана поліція. Єдиною зачіпкою виявився відбиток пальця на скляній рамі, який належав Перуджі, проте на нього не упала підозра, оскільки він цю ж раму сам і склив. Після перевірки інших версій були заарештовані поет Гійом Аполінер і художник Пабло Пікассо, котрі виявились причетними до скупки крадених з Лувру експонатів, проте до викрадення «Джоконди» вони не мали стосунку.
1913 року «Мона Ліза» повернулась до Франції, після чого стала найбажанішим експонатом у світі: того ж року вона експонувалась у Флоренції, Римі та Мілані, в 1963-у — у Нью-Йорку, в 1974-у — у Токіо і Москві, що лише примножило славу картини. У 2005 році їй виділили окреме приміщення в Луврі, де її щороку оглядають більше 6 мільйонів людей.
Коментарі
Дивіться також
• Правила життя Леонардо да Вінчі
• Відкриття музею у Луврі, 1793
• Перша виставка ван Гога, 1901
• «Чорний квадрат» Казимира Малевича, 1915