Леон Давидович Бронштейн народився в 1879 році в Україні в єврейській сім'ї і ще в юному віці захопився ідеями марксизму. Він полишив навчання в Одеському університеті заради підпільної роботи в Південно-російському союзі робітників і в 1898 році був уперше заарештований, а в 1900 році — засланий до Сибіру.
В 1902 році він по підробному паспорту на ім'я Лева Троцького зумів виїхати до Англії, де зустрівся з Леніним, але увійшов до фракції меншовиків. В 1905 році, коли в Росії почалася революція, він повернувся на батьківщину, де був знову заарештований і висланий до Сибіру. В 1907 році Троцькому знову вдалося втекти із заслання. Протягом наступних десяти років він проживав у Швейцарії, Франції, Іспанії та США і приїхав до Росії лише в 1917 році.
Троцький відіграв керівну роль у підготовці Жовтневого перевороту в Петрограді, ще до приїзду Леніна в листопаді 1917 року, і після захопленя більшовиками влади в Росії був міністром іноземних справ, народним комісаром у військових та морських справах і на початку 1920-х років вважався спадкоємцем Леніна, але втратив керівні позиції з початком хвороби останнього в 1922 році.
В 1924 році Ленін помер і лідером країни став Йосиф Сталін. На відміну від нього, Троцький був прихильником світової революції; він критикував компартію за придушення партійної демократії, бюрократизм і нездатність ефективно управляти економікою. У відповідь в 1925 році Сталін і його оточення позбавили Троцького всіх керівних постів, в 1927 році його було виключено з компартії, в січні 1928 року — вислано на заслання до Алма-Ати, а в 1929 році — з країни.
Троцького прийняла Туреччина. Він оселився на острові Прінкіпо, де завершив написання автобіографії та історії російської революції. Через чотири роки Троцький виїхав до Франції, потім перебрався до Норвегії, а в 1936 році отримав дозвіл жити в Мексиці, де був обраний президентом соціаліст Ласаро Карденас.
Оселившись з сім'єю у передмісті Мехіко, за тисячі кілометрів від Росії, Троцькому вдалось пережити замах у травні 1940 року, вчинений лівацьким угрупуванням під керівництвом художника Давида Сікейроса, але 20 серпня 1940 року він загинув від руки Рамона Меркадера, котрому вдалось увійти в довіру до оточення Троцького як переконаний його прихильник.
Радянський Союз відмовився від відповідальності за це вбивство, а Меркадер був засуджений до 20 років ув'язнення. Його особу остаточно вдалось ідентифікувати лише в 1946 році, після передачі поліцейського архіву з Іспанії. Після звільнення 6 травня 1960 року він перебрався на Кубу, а звідти був таємно вивезений в СРСР, де 31 травня 1960 року під іменем Лопес Рамон Іванович був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 11089); нагороду отримував особисто з рук тодішнього глави КДБ Олександра Шелепіна. Під своїм новим іменем від був похований у Москві на Кунцевському кладовищі після смерті 18 жовтня 1978 року від раку.
Коментарі
Дивіться також
• Замах на Леніна, 1918
• Йосиф Сталін — генсек РКП(б), 1922
• Смерть Леніна, 1924
• Вбивство Симона Петлюри, 1926
• Убивство Сергія Кірова, 1934
• Початок Великого терору, 1937
• Вбивство Євгена Коновальця, 1938
• Смерть Сталіна, 1953
• Розстріл «банди Берії», 1953