Михайло Сергійович Горбачов, обраний Генеральним секретарем ЦК КПРС 11 березня 1985 року, провів низку суперечливих економічних, політичних та соціальних реформ, які не дали бажаних результатів і привели до непередбачуваних наслідків, що поставили під загрозу існування Радянського Союзу. Для виходу з політичної кризи 3 грудня 1990 року Верховна Рада СРСР підтримала концепцію запропонованого Горбачовим, обраного на той момент президентом СРСР, проекту нового Союзного Договору.
17 березня 1991 року відбувся Всесоюзний референдум , на якому більшість громадян проголосували за збереження та оновлення СРСР на підставі нового договору, остаточна редакція котрого була опублікована в газеті «Правда» 15 серпня 1991 року, а його піписання було намічене на 20 серпня.
Скориставшись відсутністю Горбачова у Москві, 18 серпня 1991 року було створено Державний комітет з надзвичайного стану (ГКЧП) у складі прем'єр-міністра СРСР, міністрів оборони і внутрішніх справ, голова КДБ на чолі з віце-президентом СРСР Геннадієм Янаєвим, який поставив за мету запобігти підписанню нового союзного договору. О 16:32 на президентськійкой дачі в Форосі, де на той час перебував Горбачов, були відключені всі види зв'язку, включаючи канал, що забезпечував управління стратегічними ядерними силами СРСР, а о 23-25 Янаєв підписав указ про тимчасове покладення на себе президентських повноважень з наступного дня.
19 серпня 1991 року, після відмови добровільно скласти з себе повноваження, Михайла Горбачова було взято під домашній арешт і з цього приводу о 6-й ранку засоби масової інформації поширили повідомлення ГКЧП про нездатність президента СРСР виконувати свої обов'язки за станом здоров'я і про перехід його повноважень до віце-президента Янаєва. Себе ГКЧП проголосив органом «для управління країною і ефективного здійснення режиму надзвичайного стану» і наділив усією повнотою влади.
Своїм рішенням ГКЧП припинив діяльність політичних партій і масових рухів, заборонив проведення мітингів, вуличних походів, демонстрацій та страйків, встановив контроль над засобами масової інформації і запровадив у Москві надзвичайний стан, для підтримання якого в місто були введені війська. Після двох діб протистояння, головну роль в якому відіграв президент РРСФР Борис Єльцин, на чий заклик у центр Москви прибули тисячі небайдужих і почалось зведення барикад, так і не здобувши належної підтримки ні у вищих ешелонах влади, ні серед цивільного населення, 21 серпня Геннадій Янаєв підписав указ, в якому ГКЧП оголошувався розпущеним, а всі його рішення недійсними.
Активна роль Бориса Єльцина у придушенні спроби державного перевороту дала йому можливість взяти контроль над урядом СРСР, підписати Біловезьку угоду, якою СРСР припинив своє існування, і 25 грудня 1991 року Михайло Горбачов, який фактично втратив будь-які важелі впливу на ситуацію, подав у відставку з поста президента СРСР.
Коментарі
Дивіться також
• Антипартійна змова проти Хрущова, 1957
• Михайло Горбачов — новий Генсек КПРС, 1985
• Відставка Володимира Щербицького, 1989
• Замах на Михайла Горбачова, 1990
• Борис Єльцин — перший президент Росії, 1991
• Серпневий путч, 1991
• Відставка Михайла Горбачова, 1991