Наприкінці 1994 року уряд Росії відмовився від фінансування держбюджету за рахунок емісії. Одночасно Центробанком стала проводитися політика утримання курсу рубля до долара США у вузьких рамках шляхом валютних інтервенцій. Бюджетна політика Росії середини 1990-х років характеризувалася незбалансованістю, коли невиправдані витрати стали покриватися за рахунок нарощування державного боргу за рахунок високих ставок відсотків, а також за рахунок залучення спекулятивного іноземного капіталу.
Хоча це дозволило знизити темпи інфляції, зростання інвестицій і модернізація економіки не відбулися. Держава перетворилась на найбільшого порушника фінансових зобов'язань, а наслідком застосування завищеного курсу рубля стало зниження конкурентоспроможності російських виробників. Це привело до спаду виробництва і значного відтоку капіталу з країни на фоні постійного зростання зовнішнього і внутрішнього боргу.
В середині 1997 року почалася криза в країнах Південно-Східній Азії, що привела до зростання у світі ставок по кредитах і державним зобов'язанням. Одночасно різко впали світові ціни на енергоносії, які складали значну частину російського експорту. Прагнучи виправити ситуацію, російська влада постійно підвищувала ставки за державними зобов'язаннями, а також спробувала отримати чергові кредити у міжнародних фінансових організацій, зокрема, МВФ і Світового банку. Однак фінансові заходи, які здійснювала влада Росії, були недостатні порівняно з масштабом проблем, що виникли, — до серпня 1998 року Росія втратила ресурси для фінансування короткострокового державного боргу і утримання курсу рубля.
Отримавши від МВФ 4,8 млрд доларів кредиту, 14 серпня 1998 року президент РФ Борис Єльцин заявив: «Девальвації не буде. Це я заявляю чітко і твердо. І я тут не просто фантазую, це все прораховано...», однак вже через три дні, 17 серпня 1998 року уряд Росії і Центральний банк оголосили про технічний дефолт за основними видами державних цінних паперів і про перехід до плаваючого курсу рубля. У результаті цього в чотири рази девальвувався російський рубль, близько 20 млн вкладників банків втратили свої заощадження, відбувся значний спад виробництва та рівня життя населення, різкий стрибок інфляції. Зовнішній борг Росії сягнув 220 мільярдів доларів, що в п'ять разів перевищувало всі річні доходи казни і становило майже 147% ВВП. З урахуванням внутрішнього боргу різних органів влади перед бюджетниками і підприємствами по зарплаті і держзамовленням загальні зобов'язання перевищували 300 мільярдів доларів або 200 відсотків ВВП. У той же час, за неофіційними американськими оцінками, на Заході осіло 1,2 трильйона доларів російського походження, що було еквівалентно восьми тодішнім валовим внутрішнім продуктам РФ.
Післякризовий спад в Росії був короткостроковим і з другої половини 1999-го року змінився масштабним економічним зростанням. Значну роль у цьому зіграли зміни в макроекономічній політиці російської влади, що відбулися після зміни складу уряду та керівництва Центробанку — курс рубля став фактично повністю формуватися ринком, влада повністю відмовилася від практики обмеження грошової пропозиції за рахунок невиплат зарплат, пенсій, невиконання зобов'язань по держзамовленню, і підвищила бюджетну дисципліну.
Криза в Росії справила значний вплив на економічну ситуацію в ряді країн, перш за все через скорочення експорту цих країн до Росії. Іноземні власники російських державних казначейських зобов'язань отримали лише 1% суми боргу, що відобразилось і на фондовому ринку США. Сповільнилися темпи зростання економіки в таких країнах, як Білорусь, Молдова, Грузія, Литва, Латвія, Естонія; в Україні в два рази знецінилася гривня. Нацбанк України тимчасово відмовився від виплат за облігаціями держзайму і добився відтермінування платежів за іноземними боргами, що дало можливість уникнути такого ж різкого падіння економіки, як в Росії. Проте, із-за відмови Нацбанку проводити додаткові емісії грошової маси, з середини 1999-го року в Україні почалась криза неплатежів і падіння економіки, які вдалось подолати лише в 2002-у році.
Коментарі
Дивіться також
• Вихід України з рубльової зони, 1992
• Другий термін президета Єльцина, 1996
• Друга Чеченська війна, 1999
• Відставка Бориса Єльцина, 1999