При підписанні у квітні 1920 року Варшавського договору Друга Річ Посполита і Українська Народна Республіка уклали секретну військову конвенцію і 25 квітня почали спільнні бойові дії проти більшовицької Росії. Завдяки несподіваності атаки і перевазі у живій силі 6 травня польсько-українське військо увійшло до Києва. Проте, контрудар російських військ в Білорусії змусив Польщу перекинути війська з Ураїни і польські та українські частини були зупинені на лінії Вишгород – Бориспіль.
Після місячного затишшя, протягом якого ударне угрупування більшовиків у Білорусі пововнилось двома арміями, 4 липня 1920 року вони перейшли у наступ, прорвали польську лінію оборони і 11 липня захопили Мінськ, 14-го — Вільно, 23 липня — Пінськ, що створило плацдарм для подальшого наступу на Варшаву. Одночасно на Україні більшовики 9 липня зайняли Проскурів, 12-го — Камянець-Подільський і розпочали підготовку до взяття Львова, який захищали три польські дивізії і українська армія під командуванням генерала Михайла Омельяновича-Павленка.
Відкинувши пропозицію Великобританії встановити польсько-радянський кордон по «лінії Керзона», пленум ЦК РКП(б) розпочав підготовку для продовження «Червоного маршу» на встановлення радянської влади в Польщі та Німеччині. З цією метою у Смоленську було створено Тимчасовий революційний комітет Польщі (Польревком) під фактичним керівництвом Фелікса Дзержинського, який 1 серпня, коли був узятий Брест-Литовський, випустив звернення до польського народу із закликом до бунту в польській армії та проголошення Польської радянської республіки. У перші дні серпня на колишній польській території, що перейшла у формальне підпорядкування Польревкому, було створене ЧК, сформовані революційні трибунали і розпочалось створення Польської Червоної армії під керівництвом більшовика Романа Лонгви.
Провал наступу на Варшаву змусив більшовицьку Росію у жовтні 1920 року укласти з Польщею перемир'я і 18 березня 1921 року разом УРСР, яка ще 10 листопада 1920 року витіснила війська УНР за Збруч, укласти з нею Ризьку угоду, за якою поступалась Другій Речі Посполитій Західними Білорусією та Україною, зобов'язувалась виплатити репарації і повернути всі культурні цінності, вивезені з території Польщі після її першого поділу.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Друга Річ Посполита, 1918
• Директорія Української Народної Республіки, 1918
• Захоплення більшовиками Харкова, 1919
• Друга російсько-українська війна, 1919
• Варшавський договір, 1920
• Падіння Галицької СРР, 1920
• Падіння Директорії, 1920
• Ризький польсько-радянський договір, 1921
• Справа «Тухачевського та інших», 1937
• Радянська окупація Польщі, 1939