Побоюючись, що нацистська Німеччина почала розробку атомної зброї, у серпні 1939 року Альберт Ейнштейн, що проживав на той час в Нью-Йорку, під впливом обговорення цієї проблеми з іншими фізиками-емігрантами — Лео Сцилардом, Юджином Вігнером і Едвардом Таллером, — котрі були занепокоєні бездіяльністю США, написав листа президенту США Франкліну Рузвельту із закликом до негайного початку робіт над створенням власної атомної бомби. Після консультацій із директором Бюро стандартів Лайманом Бріггсом, Рузвельт створив «Дорадчий комітет у справах урану» з Бріггсом на чолі, перед яким 21 жовтня 1939 року були поставлена задачі пошуку надійних джерел уранової руди і проведення дослідженнь ланцюгових ядерних реакцій.
Однак «Урановий комітет» не виявив великого інтересу до проблеми розробки ядерної зброї, оскільки на той час ймовірність її створення була невисокою і лише в червні 1941 року було створене «Управління наукових досліджень і розробок» для координації зусиль різних дослідних закладів у цьому напрямку.
У березні 1940 року німецькі фізики Отто Фріш та Рудольф Паєрлс, що емігрували до Великої Британії, на основі теоретичних розрахунків з'ясували, що ядерну бомбу можна справді виготовити і що вона має достатні розміри для транспортування її бомбардувальником. На основі їх меморандуму прем'єр Британії Вінстон Черчілль створив «Комітет із воєнного застосування уранового вибуху» (M.A.U.D.) з числа авторитетних фізиків, який підтвердив розрахунки Фріша і Паєрлса, а також встановивив надзвичайно руйнівний характер потенційної бомби з урану-235. У липні 1940 року британські дані були передані в «Управління наукових досліджень і розробок» США.
Після тривалої перевірки 9 жовтня 1941 року президент Рузвельт затвердив програму розробки атомної зброї, доручивши її виконання спеціальній групі під загальним керівництвом Міністерства оборони. Її перше засідання відбулось через два місяці, коли США вже вступили у Другу Світову війну, а 23 травня 1942 року за підсумками проведених робіт «Управління наукових досліджень і розробок» прийняло рішеня перейти до практичної реалізації проекту.
Завдяки значному фінансуванню американці зуміли значно випередити англійських вчених і військові переконали Рузвельта в необхідності засекретити отримані результати, незважаючи на те, що між Британією і США був підписаний меморандум про необмежений науковий обмін з питань атомної зброї. У відповідь британці перестали надсилати до США своїх спеціалістів і ділитись результатми, що сповільнило хід «Манхеттенського проекту». Після тривалих пошуків компромісу 19 серпня 1943 року у Квебеку Рузвельт і Черчілль серед іншого підписали угоду про приєднання британської атомної програми «Tube Alloys» на чолі з Джеймсом Чедвіком до «Манхеттенського проекту».
Того ж року в штаті Нью-Мексико була створена Лос-Аламоська лабораторія, куди були перенесені всі наукові роботи, і в червні 1944 року на спеціально збудованому гігантському заводі (на той час найбільше у світі накрите дахом приміщення площею 18 га) в місті Окрідж штату Теннесі, було налагоджене промислове виробництво урану і плутонію. 19 вересня 1944 року Рузвельт на зустрічі із Черчіллем у місті Гайд-Парк, штат Нью-Йорк, повідомив про успішний хід створення атомної момби і намір скинути ядерну бомбу на Японію. Це й же намір підтвердив і Гаррі Трумен, що змінив Рузвельта в квітні 1945 року на посту президента.
До літа 1945 року військове відомство США зуміло отримати атомну зброю, дія якої була заснована на використанні двох матеріалів — ізотопу урану-235 («уранова бомба») або ізотопу плутонію-239 («плутонієва бомба»), і 16 липня 1945 року на полігоні Аламогордо було проведене успішне випробування плутонієвої бомби під кодовою назвою «Трініті».
У липні 1946 року в рамках «Манхеттенського проекту» були проведені ще два ядерні випробування у Тихому океані (в тому числі перший під водою), після чого у січні 1947 року всі подальші розробки атомної зброї були передані новоствореній Комісії з атомної енергії. Зразу по закінченню Другої світової війни США перервали будь-яке спіробітництво із Великою Британією і їй довелось наново перезапустити свій ядерний проект — лише в 1952 році вона провела перше випробування власної атомної бомби, хоча СРСР завдяки своїм шпигунам, які працювали як в «Tube Alloys», так і в «Манхеттенському проекті», зробили це на три роки раніше.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Лист Ейнштейна Рузвельту, 1939
• Перше випробування ядерної зброї, 1945
• Атомнене бомбардування Хіросіми, 1945
• Атомнене бомбардування Нагасакі, 1945
• Перший підводний атомний вибух, 1946 (фото)
• Перше випробування радянської атомної бомби, 1949
• Історія ядерної зброї (інфографіка)
• Арешт Клауса Фукса, 1950
• Справа Розенбергів, 1951
• Операція «Блакитний тушканчик», 1960