У червні 1942 року Франклін Рузвельт створив т. зв. Урановий комітет, котрий прийняв секретну атомну програму, затверджену 13 серпня 1942 року, під назвою «Манхеттенський проект». Її керівником став американський фізик-теоретик з Каліфорнійського університету в Берклі Роберт Оппенгеймер, а до виконання задачі отримання збагаченого урану, щоб зробити можливою ланцюгову ядерну реакцію, були залучені видатні вчені з різних країн світу. Задля цього в штаті Нью-Мексико була зведена Лос-Аламоська лабораторія, а в місті Окрідж штату Теннесі збудували велетенський завод, на якому поставлене завдання було вирішене в червні 1944 року.
19 вересня 1944 року президент Рузвельт зустрівся з прем'єр-міністром Великої Британії Вінстоном Черчілем у місті Гайд-Парк, штат Нью-Йорк, де вперше висловив намір скинути ядерну бомбу на Японію. До літа 1945 року військове відомство США зуміло отримати атомну зброю, дія якої була заснована на використанні двох матеріалів — ізотопу урану-235 («уранова бомба») або ізотопу плутонію-239 («плутонієва бомба»), і 16 липня 1945 року на полігоні Аламогордо було проведене успішне випробування під кодовою назвою «Трініті» з тестування плутонієвої бомби, яка отримала назву «Gadget» («Штучка»).
У результаті вибуху над Хіросімою здійнялась величезна грибоподібна хмара, яка мала високу температуру та містила значну кількість радіоактивно зараженого ґрунту, піднятого з землі. Вона швидко здійнялась в повітря, а після охолодження в атмосфері — пролилася дощем. За 600 м від епіцентру вибуху температура повітря становила 2000 °C, так що текла поверхня черепиці дахів. В цій зоні майже всі мешканці Хіросіми згоріли заживо.
Впродовж наступних 7 днів 90% мешканців міста, обпалені в радіусі 1 км від епіцентру вибуху, загинули. В радіусі 2 км люди зазнали опіків важкого або середнього ступенів тяжкості. Кількість загиблих безпосереднього від вибуху склала від 70 до 80 тисяч чоловік; до кінця 1945 року у зв'язку з дією радіоактивного зараження та інших пост-ефектів вибуху загальна кількість загиблих склала від 90 до 166 тисяч чоловік, а до 1950 року загальна кількість загиблих, з урахуванням померлих від раку та інших довгострокових впливів вибуху, оцінюється в 200 000 чоловік.
9 серпня 1945 року на Нагасакі було скинуто другу атомну бомбу, «Товстун», від вибуху якої загинуло до 80 тисяч чоловік.
Коментарі
Дивіться також
• Атака на Перл Харбор, 1941
• Вступ США у Другу Світову війну, 1941
• Манхеттенський проект, 1942
• Початок ядерної епохи, 1945
• Атомне бомбардування Нагасакі, 1945
• Капітуляція Японії, 1945
• Міжнародний трибунал для Далекого Сходу, 1948
• Мирний договір з Японією, 1951
• Історія ядерної зброї (інфографіка)
• Чорнобильська катастрофа, 1986