У Х столітті на гірські області Швіц та Урі поширилась влада роду Габсбургів, родові володіння яких знаходились північніше, в долині ріки ріки Аре. Завдяки тому, що через їх територію проходив шлях до альпійського перевалу Готтард, що сполучав Німеччину та Італію, у 1230 році імператор Священної Римської імперії Генріх VII Гогенштауфен, а в 1240-у — Фрідріх II Штауфен надали Урі та Швіцу, відповідно, статус імперських володінь, вивівши їх з-під впливу Габсбургів. Дещо пізніше під пряме управління імператора перейшла і область Унтервальден, більшість земель якої належали монастирям, що мали імперські привілеї.
У 1273 році королем Німеччини був обраний Рудольф Габсбург, який відмовився від претензій на владу в Італії і престол Сицилії, так і не коронувашись як імператор Священної Римської імперії, натомість зосередившись на зміцненні влади в країні і обмеженні прав удільних князівств та самоврядних територій. Ставши сеньйором Швіца, Урі і Унтервальдена, він підняв податки для фінансування воєн і своїх подальших територіальних придбань.
По смерті Рудольфа у 1291 році його син Альбрехт, основні володіння якого знаходились в Австрії і Штирії, вступив у боротьбу за німецький престол з Адольфом Нассау, що ослабило вплив Габсбургів на альпійські їх володіння. Прагнучи повністю вийти з-під їх впливу, 1 серпня 1291 року на галявині Рютлі поблизу озера Люцерн кантони Швіц, Урі і Унтервальден уклали угоду про надання взаємодопомоги проти спільних ворогів, залишаючись при цьому політично незалежними зі спеціальною радою для вирішення спірних питань.
Ні Альбрехт І, ні його наступник Рудольф III не визнали автономію конфедерації трьох кантоів, і 15 листопада 1315 року між їх ополченням і армією Леопольда Габсбурга, який прагнув взяти під контроль дорогу через перевал Готтард, відбулась битва поблизу селища Моргартене (нині кантон Цуг), в якій лицарі, маючи п'ятиразову перевагу у кількості, зазнали поразки від селян-піхотинців.
Маючи автономний статус в межах Священної Римської імперії, міста Швейцарської конфедерації стали бурхливо розвиватись, кантони — розширювати свої володіння і до 1513 року в союз входило вже 16 областей. У XVI столітті у Німеччині поширився рух за реформування католицького християнства, що у 1618 році привів до загальноєвропейського конфліктту, відомого як Тридцятирічна війна. Протистояння гегемонії католицької династії Габсбургів закінчилось підписанням Вестфальського мирного договору, за яким Швейцарія отримала незалежність від Священної Римської імперії.
На сьогодні не збереглось жодного письмовогого доказу укладання т. зв. клятви Рютлі. Її достовірність базується на документі, датованому 8 листопада 1307 року, в якому є посилання на деяку угоду між Швіцем, Урі і Унтервальденом, укладену в серпні 1291 року. І хоча історично вона мала локальне значення, після здобуття Швейцарією в XIX столітті незалежності від Франції і наступних державних перетворень, їй було надане фундаментальне значення як події, що заклала основу Швейцарського союзу. У 1891 році, на передодні її 600-річчя, імовірна дата — 1 серпня — була оголошена державним святом і до сьогодні залишається єдиним, котре святкується на федеральному рівні по всій країні.
Коментарі
Дивіться також
• Папська держава, 754
• Римська імперія Оттона Великого, 962
• Династія Габсбургів, 1263
• Битва під Дюрнкрутом, 1278
• Захоплення замку Монако, 1297
• Базельський мирний договір, 1499
• Загибель Ульріха Цвінглі, 1531
• Теократична диктатура Жана Кальвіна, 1541
• Аугсбурзький релігійний мир, 1555