В 1931 році Міжнародний Олімпійський комітет вибрав Берлін місцем проведення XI літніх Ігор, щоб продемонструвати світу повернення Веймарської республіки в світове співтовариство після десятиріччя ізоляції країни і як своєрідна "компенсація" за VI Ігри, які через Першу світову війну так не відбулись в Німеччині. Байдужий до Олімпійських ігор Адольф Гітлер, який прийшов до влади через два роки, змінив свою позицію під впливом Йозефа Геббельса, котрий зумів переконати фюрера у необхідності використання маштабних міжнародних змагань для прорагади досягнень арійської раси.
Виділені інвестиції дозволили перетворити Берлінську олімпіаду у наймаштабніше світове змагання свого часу і справило на колишнього президента Міжнародного Олімпійського комітету (МОК) П'єра де Кубертена, який у серпні 1935 року відвідав Німеччину, настільки сильне враження, що він назвав Гітлера «одним з кращих творчих людей нашої епохи». Проте запроваджені в Німеччині расистські закони спонукали громадські і спортивні організації, передусім у США, Великобританії, Франції, Швеції, Чехословаччини та Нідерландах, на початку літа 1936 року ініцюювати бойкот Олімпіади в Берліні і зробити МОК відповідну заяву про антисемітську політику нацистів.
Однак наміру перенести змагання в Барселону завадила Громадянська війна в Іспанії, що почалася 18 липня 1936 року. Крім того спеціальним розпорядженням Геббельса з громадських місць були прибрані юдофобські гасла і таблички, що дозволило спеціальній комісії МОК, яка прибула до Берліну з перевіркою, заявити, що в Німеччині нема нічого, «що могло б завдати шкоди олімпійському руху».
Врешті-решт 3961 атлет з 49 країн приїхав для участі в XI Літніх Олімпійських іграх, які 1 серпня 1936 року офіційно відкрив канцлер Адольф Гітлер. На них вперше була проведена естафета олімпійського вогню, який був доставлений з Олімпії бігунами, що нацистська пропаганда використала для демонстрації спадкоємності давньої грецької і сучасної німецької культур, а церемонія відкриття вперше транслювалась по телебаченню в прямому ефірі.
Єдиним представником неарійської раси, допущеним до виступів за команду Німеччини, була фехтувальниця Гелен Маєр, яка здобула срібло, і як всі німецькі медалісти нацистським салютом привітала публіку на подіумі. Героєм же Берлінських ігор став темношкірий американець Джессі Овенс, котрий зі світовими рекордами переміг у чотирьох легкоатлетичних дисциплінах — спринті на 100 метрів (10.3 сек), бігу на 200 метрів (20.7 сек), стрибках в довжину (7.93 м) і естафеті 4х100 метрів. Повернувшись на батьківщину, він заявив, що на жодних інших змаганнях його не вітали так бурхливо, як на Іграх в Берліні.
До 16 серпня німецькі спортсмени завоювали 89 медалей, що принесло Німеччині перемогу у командному заліку, в якому вона випередила США та Угорщину. Вражений таким успіхом, Гітлер оголосив Берлінські ігри великим успіхом арійців і віддав розпорядження збудувати в Нюрнберзі 400-тисячний стадіон для проведення на ньому Олімпіад «в усі прийдешні часи». Здійсненню цих планів завадила Друга Світова війна, через яку проведення Олімпійських ігор було двічі відмінено у 1940-у в Хельсинкі і у 1944-у році в Лондоні.
Знятий під час XI Ігор Лені Ріфеншталь пропагандистський документальнмй фільм «Олімпія» у 1938 році здобув Кубок Муссоліні на V Венційському кінофестивалі і золоту медаль МОК у 1948 році, попри те, що він, МОК, напередодні Олімпійських ігор у Лондоні приніс публічні вибачення за свої дії на початку 1930-х років, визнавши їх помилковими.
Коментарі
Дивіться також
• Перші Олімпійські ігри сучасності, 1896
• III літні Олімпійські ігри, 1904
• Перші зимові Олімпійські ігри, 1924
• Четверте золото Джессі Оуенса, 1936
• 50 дивних олімпійських видів спорту (інфографіка)
• Сім медалей Марка Спітца, 1972
• Олімпійський теракт, 1972
• Бойкот Московської олімпіади, 1980