Через своє географічного положення між Індійською і Тихоокеанською геологічними платформами, Китай протягом багатьох століть був зоною великої сейсмічної активності. В переддень землетрусу в Таншані спостерігались дивні явища — рівень води у водоймах несподівано піднімався і падав, серед білого дня по місту зграями бігли щури, кури відмовлялись їсти, ввечері в небі спостерігались часті електричні розряди. О 3-42, коли місто спало, стався потужний поштовх — за 23 секунди було зруйновано 90% будівель у Таншані, загинуло близько чверті мільйона людей і ще 160 тисяч було поранено. У місті почались пожежі, на місцевих підприємствах вибухнули ємності із отруйними газами, перестало функціонувати електро- і водопостачання. Всі залізничні і автошляхи до міста були зруйновані.
Наступного дня вертольотами і літаками в місто почали скидати продовольство і медикаменти, на місце трагедії було направлено 100 тисяч солдат, більшість із котрих добирались пішки за 250 кілометрів з міста Жинзу, 30 тисяч медиків і стільки ж будівельників. Китайський уряд відмовився від міжнародної допомоги, але сам був погано підготовлений до рятувальних робіт такого маштабу, і у перший, найкритичніший тиждень, багато людей загинуло через відсутність медичної допомоги, а рятувальні і пошукові роботи були малоефективні через брак спеціальної техніки і персоналу.
Згодом місто було відбудовано за вимогами сейсмостійкості і сейсмобезпеки — сьогодні в ньому проживає близько двох мільйонів людей. Багато спеціалістів піддають сумніву офіційну кількість загиблих в 242 тисячі осіб і називають числа від 300 до 650 тисяч.
Коментарі
Дивіться також
• Найбільший землетрус у Європі, 1908
• Великий кантоський землетрус, 1923
• Спітакський землетрус, 1988
• Жахливий землетрус в Індійському океані, 2004