16 березня 1798 року з числа математиків, астрономів, інженерів, натуралістів, географів, архітекторів, художників, скульпторів та філологів була створена французька Комісія природничих наук і мистецтв. 167 її членів приєдналось до експедиційної армії Наполеона Бонапарта у Єгипті для роботи у заснованому ним «Інституті Єгипту», основною задачею якого був збір і систематизація даних про Єгипет та інформування про діяльність французьких окупаційних сил.
15 липня 1799 року під час зміцнення форту Сен-Жюльєн, за кілька кілометрів на північний схід від єгипетського портового міста Розетта в дельті Нілу (сучасний Рашид, Єгипет), серед розібраної старої будівлі солдати виявили незвичну плиту. Лейтенант П'єр-Франсуа Бушар виявив на ній незвичні надписи і повідомив про знахідку генерала Жак-Франсуа Мену, який розпорядився доставити її до Інституту Єгипту в Каїрі. За свідченням інженера Мішеля Ланкре, який 19 липня 1799 року підготував першу доповідь про Розетський камінь, він був «з чорного граніту з трьома написами ієрогліфами, єгипетською і грецькою мовами» вагою 760 кг і розмірами 114,4 см х 72,3 см х 27,9 см.
Після поразки французів у битві під Олександрією в серпні 1801 році Розетський камінь став власністю британців, які вивезли його у Лондон, де з 1802 року він практично неперервно демонструвався у Британському музеї. Незвичний експонат викликав величезний інтерес і того ж року з Розетського каменю було зроблено чотири гіпсові копії для університетів Оксфорда, Кембриджа, Единбурга та Дубліна, вчені яких поширили скопійовані з нього тексти.
Як показало подальше дослідження, Розетський камінь є фрагментом великої стели і через його ушкодження жоден з трьох текстів не є абсолютно повним: грецький містить 54 рядки, з яких перші 27 збереглися в повному обсязі, єгипетський — 32 рядки, з яких у 14 перших злегка пошкоджена права сторона, ієрогліфічний — лише останні 14 рядків. Завдяки тому, що давньогрецька мова була добре відома більшості філологів того часу (хоча й без особливостей її використання в Давньому Єгипті), досить швидко було встановлено, що на плиті зафіксована подяка жерців царю Єгипта Птолемею V Епіфану, зроблена в
Скориставшись цим результатом, французький сходознавець Жан-Франсуа Шампольйон завершив розшифровку демотичного тексту, після чого, припустивши можливість використання ієрогліфів для позначення і для складів, встановив ієрогліфічну граматику та створив перший давньоєгипетський словник. Свої дослідження він виклав у працях «Лист пану Дасье щодо алфавіту фонетичних ієрогліфів» 1822 року і «Короткий нарис ієрогліфічної системи стародавніх єгиптян» 1824 року, які заклали основи єгиптології як наукової дисципліни. Розшифровка текстів Розетського каменю тривала наступні десятиліття і лише в 1840-50-х роках були опубліковані повні переклади єгипетського і ієрогліфічного текстів.
Коментарі
Дивіться також
• Фінікійська писемність, 1200 до н. е.
• Яхмос II — останній великий фараон Єгипту, 570 до н. е.
• Французька кампанія в Єгипті та Сирії, 1798
• Набатейська столиця Петра, 1812
• «Втрачене місто» Мачу-Пікчу, 1911
• Гробниця Тутанхамона, 1922
• Відкриття печери Ласко, 1940