В 1923 році в Іспанії відбувся військовий переворот під керівництвом генерала Мігеля Прімо де Рівери, котрий змістив слабкий уряд, що підтримував короля Альфонса XIII. Генерал провів помірковані реформи на рівні місцевих органів влади. В 1931 році після проведення плебісциду з приводу державного устрою країни, коли більшість населення висловилась за республіканську форму правління, Альфонс XIII емігрував з країни, і в Іспанії була проголошена Друга Республіка, що опиралась на ліберально настроєний середній клас і поміркованих соціалістів. За два роки урядом Мануеля Асаньї в країні були проведені радикальні демократичні реформи, а провінції Каталонія та Баскія отримали статус автономій.
Військові, занепокоєні такою частою зміною урядів і поширенням в країні марксистських ідей, почали підготовку нового військового перевороту. Змовою керували генерали Франсиско Франко, Хосе Санхурхо і Еміліо Мола. Початок виступу було зааплановано на 5-у годину ранку 18 липня в Марокко і через 24 години в самій Іспанії. Різниця в часі була необхідна для взяття під контроль всієї території Марокко і організації морської переправки військ з Африки в Європу. 17 липня таємний план розкрився, і виступ військових в Марокко відбувся завчано і неорганізовано. Незважаючи на це, уряд в Мадриді практично нічого не зробив для недопущення його в самій Іспанії.
18 липня 1936 року іспанські військові гарнізони повстали по всій Іспанії, і за короткий час націоналісти на чолі з Франко взяли під свій контроль більшу частину території країни, а на півдні і в країні Басків зав'язалися тривалі бої. Іспанський флот не підтримав Франко, що дало змогу республіканцям котролювати важливі порти. Однак це не завадило генералу Франко переправити в Європу війська з Африки, за наступні декілька місяців здобути ряд важливих перемог і в листопаді почти наступ на Мадрид.
В 1937 році Франко реорганізував сили націоналістів під керівництвом партії Фаланга, іспанських фашистів, в той час як в таборі республіканців головну роль почали відігравати комуністи. Німеччина та Італія виступили на боці Франко, поставляючи озброєння і військову техніку, а республіканців підтримав Радянський Союз. Крім того, у військових діях на боці республіканців брало багато добровольців з Франції, США та СРСР, котрі сформували Інтернаціональні бригади.
В 1938 році військам Франко вдалось розділити територію, котрольовану республіканцями надвоє, і в 1939 році зайняти столицю Каталонії Барселону. Республіканці запропонували Франко перемир'я, котре було відкинуто генералом, і 28 березня 1939 року націоналісти зайняли Мадрид, що фактично стало кінцем громадянської війни, в котрій загинуло близько мільйона іспанців, більше, ніж в будь-якій іншій війні за участю Іспанії.
Франко беззмінно очолював країну до своєї смерті 20 листопада 1975 року. Через два дні за його заповітом в країні була відновлена монархія — на престол зійшов Хуан Карлос I, внук король Альфонса XIII, влада котрого була повалена під час втановлення Другої Іспанської республіки.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Загибель ополченця, 1895 (фото)
• Бомбардування Герніки, 1937
• Перемога франкістів в Іспанії, 1939
• Громадянська війна в Греції, 1944
• «Герніка» Пабло Пікассо, 1981