Військовий переворот в Єгипті і прихід до влади полковника Гамаля Насера в середині 1950-х надихнув націоналістів Близького Сходу на хвилю революцій, і 14 липня 1958 року армійські офіцери на чолі з генералом Абдель Касемом повалили короля Фейсала II і проголосили в Іраці республіку. Члени революційної панарабської партії БААС, що входили до найближчого оточення Касема, залишилися невдоволеними його небажанням приєднати Ірак до Об'єднаної Арабської Республіки, в яку входили Єгипет та Сирія, і в 1959 році 22-річний Хусейн в числі інших змовників взяв участь у замаху на Касема, після провалу якого емігрував і заочно був засуджений до страти.
Він повернувся в Ірак через пять років, вже після повалення і страти Касема в результаті чергової змови офіцерів, проте був заарештований новою владою. Після втечі з тюрми в 1966 році, Хусейн, який за роки еміграції в Єгипті закінчив Каїрський університет і зблизився із ідеологом і засновником партії БААС Мішелем Афляком, в умовах глибокого підпілля зайнявся відродженням партії і увійшов до її регіонального керівництва.
У 1968 році Ірак охопила чергова урядова криза і група з 13 відставних офіцерів, серед яких було два колишніх прем'єр-міністрів і п'ять баасистів, здійснила безкровний переворот, в результаті якого до влади прийшов Генеральний секретар регіонального керівництва іракської партії БААС Ахмед Хасан аль-Бакр. Він очолив Раду революційного командування, в яку увійшов і 31-річний Саддам Хусейн. Як заступник аль-Бакра, який став і прем'єр-міністром і президентом Іраку, Хусейн відповідав за внутрішню безпеку в країні, контролюючи партійні і державні спецслужби.
Поряд із створенням сильного апарату безпеки для запобігання переворотам Хусейн займався питаннями розширенням бази підтримки серед різних верств іракського суспільства — в 1970 році його зусиллями було досягнуто угоди про автономію Курдистану і започатковано багато державних програм соціального забезпечення і розвитку. У центрі цієї стратегії була торгівля нафтою, яка завдяки енергетичній кризі 1973 року забезпечила стрімке зростання доходів Іраку і під керівництвом Хусейна були успішно реалізовані програми ліквідації неписьменності, обов'язкової безкоштовної освіти, електрифікації міст і будівництва доріг.
Тому, коли в 1979 році аль-Бакр розпочав реалізацію давньої мрії баасистів про створення Об'єднаної Арабської Республіки, в якій його заступником мав стати президент Сирії Хафез аль-Асад, Саддам Хусейн відчув непевність свого майбутнього у новій державі і 16 липня 1979 року змусив аль-Бакра подати у відставку, нібито через хворобу, і того ж дня був проголошений прем'єр-міністром і президентом Іраку. Одночасно він став генеральним секретарем регіонального керівництва правлячої партії БААС, в якій практично зразу провів масову чистку, репресувавши майже усіх міністрів та функціонерів, які навіть потенційно могли становити для нього загрозу.
Заявивши про особливу місію Іраку серед арабських країн, Хуссейн почав проводити агресивну політику щодо своїх сусідів за контроль за нафтовими полями в регіоні, яка привела до безуспішних воєн з Іраном та Кувейтом. У 2003 році мотивуючи тим, що Ірак займається розробкою зброї масового ураження і підтримує зв'язок з Аль-Каїдою, проти нього розпочали бойові дії США та їх союзники по НАТО. За три тижні іракська армія була розбита, Багдад — окупований, а Саддам Хуссейн заарештований, відданий під суд і страчений 30 грудня 2006 року.
понад
20 ТИСЯЧ СЛІВ
чужомовного походженняКоментарі
Дивіться також
• Повалення монархії в Іраку, 1958
• Переворот у Лівії, 1969
• Переворот в Уганді, 1971
• Початок Ірано-іракської війни, 1980
• Іракська окупація Кувейту, 1990
• Війна у Перській затоці, 1991
• «Буря в пустелі», 1991
• Війна коаліції проти Іраку, 2003
• Страта Саддама Хусейна, 2006