В ході Першої світової війни, коли розпад Османської імперії став неминучим, правитель Мекки Хусейн бен Алі з династії Хашимідів в 1916 році підняв повстання, яке переросло у загальноарабське і здобуло перемогу за підтримки військ Антанти. Попри те, що збори арабських емірів проголосили Хусейна королем арабської нації, він зміг встановити контроль лише над провінцією Хіджаз на Аравійському півострові, а його син Фейсал у березні 1920 року став королем Сирії.
Спроба Фейсала I проголосити незалежність держави на території сучасних Сирії, Лівану та Палестини зіткнулась із протидією Великобританії, Франції, Росії, які у 1916 році підписали таємну угоду Сайкса-Піко щодо розподілу сфер впливу на Близькому Сході. Згідно з нею Сирія і Ліван відходили під контроль Франції, і Фейсал, що спирався на британську підтримку, без бою здав Дамаск французам і у липні 1920 року був висланий з країни і оселився у Лондоні.
У 1920 році конференція глав держав країн Антанти у Сан-Ремо зі згоди Ліги націй надала Великобританії мандат на управління трьома колишніми османськими вілаєтами в долині Тігра і Єфрата і наступного року на їх території було утворене королівство Ірак на чолі із Фейсалом, який зійшов на престол 23 серпня 1921 року. Через 11 років Фейсалу вдалось проголосити незалежність Іраку і по його смерті країною став правити його син Газі I. Ідеї панарабізму, проповідувані його батьком, сприяли зміцненню армії та зростанню націоналізму і в 1930-х роках Ірак пережив п'ять спроб військових переворотів.
По закінченні Другої Світової війни в арабському світі почався новий підйом революційних рухів, першим успіхом яких став військовий переворот в Єгипті і прихід до влади полковника Гамаля Насера. Його прихильність ідеям соціалізму і панарабської єдності сприяли росту популярності Партії арабського соціалістичного відродження (БААС), яка в Іраку виступила із гаслами соціальних реформ, протидії британському впливу в країні і демократизації політичного устрою.
Після того як снарядами були зруйновані верхні поверхи палацу, королівська охорона склала зброю і о 5-й ранку у його внутрішній двір спустився Фейсал II з усією сім'єю і найближчим придворними, кожен з яких ніс над головою Коран. Всі вони були розстріляні на місці по команді лейтенанта Абделя Саттара аль-Абосі і вижити вдалось лише двом членам королівської родини, яких випадково прийняли за мертвих. Тіло Фейсала, який помер від ран у лікарні, було виставлене перед королівським палацем на загальний огляд. Того ж дня Ірак був проголошений республікою, а генерал Касем став міністром оборони і прем'єр-міністром країни.
Після боїв у Багдаді із застосуванням артилерії, танків та авіації генерал Касем здався і 9 лютого був страчений за вироком трибуналу. Щоб оповістити країну про його смерть, тіло Касема, прив'язане до стільця, кілька днів транслювалось по іракському телебаченню, після чого було кілька разів таємно перепоховане і віднайдене лише в 2004 році, після повалення режиму Саддама Хусейна і окупації Іраку військами НАТО.
Коментарі
Дивіться також
• Воєнний переворот в Іраку, 1963
• Переворот у Лівії, 1969
• Переворот в Уганді, 1971
• Саддам Хусейн — президент Іраку, 1979
• Початок Ірано-іракської війни, 1980
• Іракська окупація Кувейту, 1990
• Війна у Перській затоці, 1991
• «Буря в пустелі», 1991
• Війна коаліції проти Іраку, 2003
• Страта Саддама Хусейна, 2006