Після початку Великої французької революції 1789 року Священна Римська імперія намагалась надати французькому королю допомогу, а 23 березня 1793 року рейхстаг оголосив революційній Франції війну. Однак військові дії розвивались вкрай невдало, і в 1797 році французька армія Наполеона Бонапарта увійшла на територію спадкових володінь Австрії. Навесні 1797 року був укладений Кампоформійський мирний договір, результати якого Австрія спробувала перглянути, приєднавшись через два роки до війни Другої коаліції проти Франції.
Ця війна також виявилась для Австрії невдалою — її армія була розгромлена і за підписаним в 1801 році Люневільським миром вона була змушена визнати незалежність Голландії та Швейцарії і анексію лівобережжя Рейну. Після тривалих переговорів під натиском Франції та Росії і при фактичному ігноруванні позиції імператора у 1803 році був прийнятий остаточний проект реорганізації Священної Римської імперії, який передбачав кардинальну зміну її складу і структури — церковні володіння на території Німеччини були секуляризировані, припиняли своє існування майже всі імперські міста, скасовувалось існування понад ста державних утворень у складі імперії.
Для імператора Франца II Габсбурга імовірність швидкого краху Священної Римської імперії стала очевидною і в 1804 році він прийняв титул імператора Австрії, прагнучи залишатися рівним за рангом Наполеону, проголошеному в тому ж році спадковим імператором французів. Участь Австрії у війні Третьої коаліції 1805 року, в якій армія Франца II була вщент розгромлена в битві під Аустерліцем, а Відень захоплений французами, зробила розпад Священної Римської імперії неминучим — Наполеон оголосив шіснадцяти південно- і західнонімецьким князівствам 24-годинний ультиматум, при якому у разі їх відмови від створення лояльної Франції конфедерації держав французькі війська мали бути введені на їх території.
12 і 16 липня 1806 року в Парижі було підписано договір про створення Рейнського союзу німецьких монархій, до якого увійшло 16 німецьких держав, що офіційно заявили про вихід зі складу Священної Римської імперії. Назва нової конфедерації навмисно була вибрана ідентичною союзу півсотні німецьких князівств Рейнського регіону, які під егідою французького короля Людовика XIV об'єднались проти імператора Фердинанда III Габсбурга. За угодою, Рейнський союз повинен був мати загальні конституційні органи, а його члени, більшість яких були підвищені у статусі, були зобов'язані надавати Франції військову допомогу. Заздалегідь подбавши про титул імператора Австрії, 6 серпня Франц II оголосив про складання з себе титулу і повноважень імператора Священної Римської імперії й одночасно він звільнив імперські князівства, стани, чини та посадових осіб імперських установ від обов'язків, накладених на них імперською конституцією. Після майже тисячоліття свого існування Священна Римська імперія німецької нації припинила своє існування.
У 1808 році Рейнський союз досяг своїх найбільших розмірів — він включав чотири королівства, п'ять великих герцогств, тринадцять герцогств, сімнадцять князівств, а також незалежні ганзейські міста Гамбург, Любек і Бремен. Осторонь залишилися лише Пруссія, Австрія, герцогство Гольштейн і Шведська Померанія. Він розпався у 1813 році після поразки Наполеона в Битві народів під Лейпцигом і на сьогодні єдиним його членом, що зберіг незалежність, є князівство Ліхтенштейн.
Коментарі
Дивіться також
• Фрідріх Август — перший король Саксонії, 1806
• Битва народів під Лейпцігом, 1813
• Проголошення Австро-Угорської імперії, 1867
• Другий Рейх, 1871
• Об'єднання Німеччини, 1990