У 1526 році сини короля Франциска I Валуа Генріх і дофін Франциск були відправлені заручниками до імператора Карла V Габсбурга в Мадрид в обмін на звільнення їх батька з полону, в який він потрапив після програної попереднього року битви при Павії. Через чотири роки вони повернулись на батьківщину в обмін на виплату великого викупу. Вимушений шлюб їх батька з сестрою імператора Елеонорою Австрійською не покращив стосунків Франції та Іспанії, і коли у 1536 році дофін помер, випивши розпашілим келих холодної води, на Карла V впали підозри в отруєнні спадкоємця французького престолу — його посол граф Себастьяно Монтекукколі, який подав дофіну келих після гри в теніс, був заарештований і четвертований.
Незважаючи на те, що під тортурами Монтекукколі визнав свою вину в отруєнні Франциска, чутки пов'язали її з Катериною Медічі, дружиною Генріха — по мерті брата він став спадкоємцем престолу Франції, на який зійшов 31 березня 1547 року у свій 28-й день народження. Маючи намір повернути втрачену батьком Італію, через чотири роки Генріх II оголосив Карлу V війну, в якій його союзниками виступили (незважаючи на жорстоке переслідування у Франції гугенотів) протестантські князі Німеччини і Османська імперія.
Після зречення Карла V у 1556 році, коли його володіння були поділені між сином Філіпом II, що став королем Іспанії, та братом Фердинандом I, який став імператором Священної Римської імперії, протистояння Валуа з Габсбургами перемістилось до іспанських володінь у Фландрії. Незважаючи на ряд виграних битв і загалом успішну військову кампанію, війна виявилась обтяжливою для казни, і 3 кітня 1559 року Генріх II погодився укласти з Філіпом II мирну угоду, за якою зберіг за собою захоплені міста Салуццо і Кале, єпископства Метц, Туль та Верден, але відмовився від претензій на Мілан, Неаполь, Сицилію, Сардинію та область Президій (колишню Сієєнську республіку) й втратив контроль над П'ємонтом і Савоєю. Мирна угода в Като-Камбрезі була ознаменована одруженням сестри Геріха Маргарити з герцогогом Савойським і його дочки Єлизавети з Філіпом II, який попереднього року овдовів зі смертю його другої дружини королеви Англії Марії Тюдор.
Формальна церемонія одруження 14-річної Єлизавети Валуа пройшла 22 червня в соборі Паризької Богоматері, де 32-річного іспанського короля представляв Фернандо де Толедо, 3-й герцог Альба, після чого фрацузька принцеса відбула до Іспанії. З нагоди її весілля в Гвадалахарі 28 червня в Турнельскому палаці (нині — площа Вогезів у Парижі) Генріх II влаштував триденні святкування, на третій день яких забажав взяти реванш за програний напередодні капітану королівської шотландської гвардії Габріелю I де Лоржу, графу де Монтгомері, лицарський поєдинок. Коли супротивники вступили у двобій, уламок спису графа через погано закрите забрало попав в Генріху II в обличчя і, вибивши праве око, вийшов через вухо. Незважаючи на зусилля королівського хірурга Амвросія Паре, врятувати короля не вдалось, і 10 липня 1559 року він помер від зараження крові.
Генріх II був похований у базиіці Сен-Дені, а його серце — в соборі Лувру. З нагоди смерті чоловіка Катерина Медічі першою у Франції почала носити траур чорного кольору і не знімала його все своє подальше життя, ставши законодавцем нової для Європи традиції. На престол Франції зійшов її п'ятнадцятилітній хворобливий син Франциск II, по смерті якого 5 грудня 1560 року королем Франції став його десятилітній брат Карл IX. Незважаючи на те, що після завершення через чотири роки регенства, Катерина Медічі не мала жодних формальних державних посад, вона залишалась серед найвпливовіших осіб Франції й за правління свого третього сина Генріха III, який пережив матір лише на півроку.
Період релігійних воєн у Франції, які з особливою силою розгорілись по смерті Генріха II і які не вдалось стримати Катерині Медічі, зрештою привели до падіння династії Валуа — після вбивства в 1589 році їх третього сина Генріха III (який заради корони французької відмовився від польської) на престол Франції зійшов його багаторічний ворог Генріх Наваррський, який став засновником королівської династії Бурбонів.
Коментарі
Дивіться також
• Коронація Генріха ІІ Валуа, 1547
• Смерть Катерини Медічі, 1589
• Вбивство Генріха IV Бурбона, 1610