З 1978 року випускник Дніпропетровського сільськогосподарського інституту Павло Лазаренко працював на різних посадах у сфері сільського господарства Дніпропетровської області, а з середини 1980-х рр. керував агропромисловим комплексом у Дніпропетровському обкомі КПУ. У 1992-94 роках він був представником Президента України в Дніпропетровській області, згодом очолював раду народних депутатів та державну адміністрацію цієї ж області й 5 вересня 1995 року був призначений першим віце-прем'єр міністром України. Зі слів Президента України Леоніда Кучми, на призначенні Лазаренка наполягав Прем'єр-міністр Євген Марчук, який таким чином хотів скористатися його господарським та економічним досвідом і приховати власне незнання. «І слід сказати, що на фоні багатьох міністрів — та в цілому, і самого Євгена Кириловича — Павло Іванович як господарник виглядав досить непогано. Слід все ж таки віддати йому належне: хватка, хитрість, витривалість. […] працював швидко і чітко, орієнтувався у ситуаціях, що виникали уперше. Досвід, чуття, сміливість (навіть нахабство) — все було.» — згадував восени 1999 року Леонід Кучма.
27 травня 1996 року Леонід Кучма звільнив Марчука, а наступного дня своїм указом призначив главою уряду Павла Лазаренка. На вимогу нової Конституції України, що передбачала новий алгоритм призначення Прем'єр-міністра, 5 липня Кучма прийняв відставку Лазаренка, залишивши чинний уряд виконувати свої обов'язки, і водночас вніс його кандидатуру для затвердження парламентом. У своєму представленні Лазаренка 10 липня 1996 року Кучма уникнув його характеристики, наголосивши на необхідності якнайшвидшого затвердження Прем'єр-міністра з метою подолання економічної та соціальної кризи в Україні. У виступі перед депутатами Павло Лазаренко закцентував передовсім на економічних проблемах та шляхах їх розв'язання, зазначивши, що «головна проблема сучасної економіки полягає, на мій погляд, в обмеженні прав для легальної економічної діяльності», зокрема недостатньому юридичному захисті прав власності та ірраціональній фіскальній системі. Того ж дня 344 голосами Верховна Рада України дала згоду на призначення Прем'єр-міністром України Павла Лазаренка.
На період Лазаренка припадає запровадження в Україні гривні, відкриття центру інформації та документації НАТО в Україні, відбувся дебют незалежної України на Олімпійських іграх в Атланті (США), створені Державна акціонерна холдингова компанія «Укрпапірпром», Державна акціонерна компанія «Хліб України», проте йому не вдалося вивести країну з кризи, соціально-економічне становище населення погіршувалося, ширився негативний резонанс від фінансових зловживань прем'єр-мінстра. Побоювання Кучми, що він перетвориться на серйозного політичного опонента на чергових виборах президента України змусили главу держави підписати 2 липня 1997 року указ про відставку Павла Лазаренка у зв'язку з незадовільним станом здоров'я, що не відповідало дійсності.
У вересні 1997 року Павло Лазаренко очолив Всеукраїнське об'єднання «Громада», по списку якого наступного року став народним депутатом України. Коли 17 лютого 1999 року на підставі подання Генеральної прокуратури України Верховна Рада України позбавила Лазаренка депутатської недоторканості та дозволила притягти до відповідальності він вже був за кордоном. Ще 14 лютого Павло Лазаренко вилетів до Греції, звідки 19 лютого прибув до Нью-Йорку (США), де і був затриманий при проханні надати йому політичний притулок. У ході передвиборчих перегонів восени 1999 року Леонід Кучма назвав Лазаренка найбільшою помилкою свого життя.