Європейські жінки почали носити купальні костюми-двійки ще в 30-і роки. Вони складались з топа і шортів досить великих по об'єму, щоб прикрити пупок і більшу частину тіла. В США купальні костюми з двох частин з'явились в роки Другої Світової війни, коли відчутними стали проблеми з тканинами.
У 1946 році, після перемоги у війні, французькі модельєри запропонували публіці моделі одягу, що давали людині відчуття свободи і невимушеності. Це стосувалось і купальників. Жак Хайм і Луї Ріерд запропонували два прототипи бікіні. Хайм назвав свою модель "атом" і пропагував її під гаслом "найменший у світі купальний костюм". Модель Ріерда, котра складалася із ліфчика і двох трикутників, з'єднаних вузькою смужкою, була значно менша за розміром і рекламувалась як "менший від найменшого у світі купального костюма". Він назвав її "бікіні" по назві атола Бікіні, де невдовзі перед тим американці випробували атомну бомбу.
У Ріерда виникли проблеми із пошуком професійної манекенниці, котра б продемонструвала на публіці цей явно скандальний наряд. Тому він звернувся до Мішлен Бернардіні, танцівниці, готової вийти на подіум і оголеною. Після свого тріумфального виступу Бернардіні отримала більше 50 тисяч листів від фанів і здобула світову славу.
Сьогодні бікіні — це вже зовсім не "писк сезону", особливо в Бразилії і на Середземномор'ї, де особливою популярністю користується "монокіні", костюм, що складається лише з нижньої частини бікіні.