Територія сучасного Гонконгу увійшла до складу Китаю в часи правляння династії Цинь (III ст. до н. е.) і з часом стала торговим портом. Першою з європейських країн, яка проявила інтерес до Гонконгу стала Велика Британії, Ост-Індська компанія якої з XVIII століття розмістила тут і в провінції Гуанчжоу свої представництва. У 1840 році Велика Британія розпочала Першу опіумну війну проти династії Цінь за розширення торгівлі і захисту своїх торгових інтересів в Китаї. Вона закінчилась підписанням Нанкінського договору 29 серпня 1842 року, за яким Британія отримала велику контрибуцію, право вести торгівлю в китайських портах і контроль над островом Гонконг.
Через два роки на острові було засноване місто Вікторія, а сам Гонконг отримав статус колонії. Після поразки у Другій опіумній війні 1860 року, колонія розширилась за рахунок півостровів Цзюлун і Коулун, які разом із Гонконгом за договором 9 червня 1898 року були передані Великобританії в оренду на 99 років. Гонконг був оголошений вільним портом і в 1910 році був з'єднаний залізницею з материковим Китаєм.
В ході Другої світової війни Гонконг був окупований Японією з 1941 по 1945 рік. Після проголошення Китайської Народної Республіки в 1949 році, у Гонконг перемістилась більшість компаній з Шанхаю і Гуанчжоу, які рятувались від переслідування комуністичним режимом. Це сприяло зростанню чисельності населення і економічному росту. З початку 1960-х роках в Гонконзі почався індустріальний бум завдяки орієнтації промисловості на експорт, а з кінця 1970-х років Гонконг став основним інвестором в економіку материкового Китаю, який змінив свою економічну політику зі смертю Мао Цзедуна.
У 1984 році КНР і Велика Британія підписали Спільну китайсько-британську декларацію, згідно з якою в 1997 році мала відбутися передача суверенітету над усією територією Гонконгу на користь КНР зі збереженням його особливого статусу в складі КНР, що дозволить Гонконгу зберігати свої закони і високий ступінь автономії протягом як мінімум 50 років після передачі. Офіційний перехід Гонконгу під юрисдикцію КНР відбулась 1 липня 1997 року за присутності вищих китайських урядовців і членів британської королівської сім'ї.
На території колишньої британської колонії було створено Спеціальний адміністративний район, який перейшов у безпосереднє підпорядкування центральному уряду КНР. Він отримав широкі права у всіх сферах (включаючи незалежні органи законодавчої, виконавчої та судової влади), за винятком оборони і зовнішньої політики. Крім того, Китай гарантував протягом 50 років абсолютну незмінність сформованого в Гонконзі соціально-економічного ладу, в тому числі збереження гонконгського долара, статусу вільного порту і всіх раніше укладених міжнародних угод.
Сьогодні Гонконг — одна з найбільш густонаселених країн світу. Його чисельність складає 7,2 млн людей (2013) і щорічно збільшується, незважаючи на низьку народжуваність, за рахунок імігрантів; середня тривалість життя в Гонконзі в 2006 році становила 81,6 років (п'ятий показник у світі). Економіка Гонконгу грунтується на вільному ринку, низькому оподаткуванні та невтручанні держави в економіку — за показниками душового валового внутрішнього продукту і валового міського продукту Гонконг є найбагатшим містом Китаю і 25-ю країною (територією) світу за доходом на душу населення, а з 1995 року Гонконг щорічно займає перше місце у світі за рівнем економічних свобод.
ВІД ПЕРШИХ ГРОМАД ДО ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ
Коментарі
Дивіться також
• Колонія Гонконг, 1898
• Китайська народна Республіка, 1948
• Китайська Республіка Тайвань, 1949
• Незалежність Сінгапуру, 1965
• Повернення Макао до складу Китаю, 1999