Друга конференція у французькому Шантійї за участю країн Антанти, Сербії та Італії, що завершилась 12 грудня 1915 року, погодила стратегію бойових дій проти Центральних держав на наступний рік: одночасні наступальні операції на Західному і Східному фронтах, активізація дій італійської армії в Трентіно та Албанії і сербської — у Македонії. У лютому 1916 року було вирішено об'єднати англо-французькі зусилля, щоб вийти на рубіж ріки Сомма у Пікардії для подальшого наступу на Фландрію. Однак наступ німців під Верденом змусив внести суттєві корективи у плани союзників: спочатку довелось скоротити кількість французьких дивізій, задіяних в запланованій операції, а в травні — узагалі відмовитись від майбутнього наступу, обмежившись методичними проривами від рубежа до рубежа у напрямку на Сомму заради виснаження супротивника.
Загальне керівництво операцією було доручене французькому генералу Фердинанду Фошу, у підпорядкуванні якого було 18 британських і 18 французьких дивізій. Їм протистояло 8 дивізій генерала Фріца фон Белова, що надійно закріпились на зміцненій за півтора роки глибоко ешелонованій лінії оборони.
24 червня союзники розпочали артпідготовку. За тиждень методичних обстрілів було зруйновано першу лінію обронних позицій супротивника і виведено з ладу значну частину артилерійських батарей, які німцям довелось компенсовувати перекиданням з-під Вердена трьох додаткових дивізій.
О 7-28 ранку 1 липня 1916 року дев'ять корпусів французької 6-ї армії і британської 3-ї і 4-ї армій пішли у наступ в районі селища Альберт, що на північний схід від Ам'єна. Ціною великих втрат (57 470 убитих і поранених) британцям, що діяли по центру і зліва, вдалось лиш подекуди зайняти першу лінію німецької оборони. Французи досягли більшого успіху і просунились углиб десь на 5 км, але, щоб вирівняти фронт, вимушено відступили. Загальний наступ вдалось поновити лише 5 липня, проте німці встигли укріпити позиції п'ятьма свіжими дивізіями і відновити лінію загорож, й до 13 липня франко-британський наступ захлинувся, так і не подолавши другу лінію оборони супротивника.
На початку серпня у битві на Соммі вже було задіяно 51 дивізію союзників проти 31 німецької, проте суттєвих успіхів це не принесло, дозволивши лише скувати німецькі сили позиційними, з численними втратами, боями. Брусиловський прорив на Волині змусив німецьке командування перекинути значні сили на Східний фронт для допомоги австро-угорській армії, і 2 вересня, практично вичерпавши свої резерви, німці вимушено зупинили наступ під Верденом. Користуючись ситуацією, наступного дня ударом під селищем Гільмон на Соммі союзні війська розпочали потужний наступ, в ході якого 15 вересня у бою під Флером британці вперше у військовій практиці застосували танки. Незважаючи, що їх було лише 28 і діяли вони розрізнено на фронті до 10 км, на супротивника це справило сильне психологічне враження і за 5 годин бою британці просунулись на рекордні 5 кілометрів.
25-27 вересня англо-французьксоюзні війська нарешті пройшли третю лінію німецької оборони і утвердились на гірському гребні між річками Сомма і Анкр.
Взяття у середині листопада висот біля села Ле-Транслуа дозволило закріпити досягнуті союзниками за понад три місяці боїв на Соммі результати — ціною втрати 623 907 чоловік (146 431 убитими і пропалими без вісті) на фронті шириною 35 км відкинути на 10 км супротивника, який втратив більше 335 688 чоловік (122 025 убитими і пропалими без вісті).
Щоб вирівняти 160-кілометрову лінію оборони, у грудні 1916 року почалось будівництво цілої мережі капітальних укріплень від Арраса до Суассона, відомих як «Лінія Гінденбурга», на які німецька армія відступила у лютому 1917 року і успішно утримувала їх аж до Комп'єнського перемир'я 1918 року.
НАЙГІРШИЙ РІК В ІСТОРІЇ?
Коментарі
Дивіться також
• Битва на Марні, 1914
• Перша газова атака, 1915
• Битва під Верденом, 1916
• Брусиловський прорив, 1916
• Перші танки в бою, 1916
• Перша повітряна перемога «Червоного барона», 1916