Цій катастрофі передували дивні явища в південних регіонах Східої Європи та Сибіру, де в останній декаді червня 1908 року спостерігались білі ночі і дивні атмосферні явища у вигляді гігантських сріблястих хмар та незвично часті метеоритні дощі. 30 червня 1908 року о 7 ранку за місцевим часом над глухою тайгою Східного Сибіру (нині Красноярський край, Росія) пролетіла величезна вогняна куля, яка вибухнула на висоті 5-10 кілометрів над землею в районі річок Кімчу і Хушмо (притоки Малої Тунгуски) за 65 кілометрів від найближчої факторії Ванавара в районах розселення евенків.
Потужний світловий спалах і потік розжарених газів викликав лісову пожежу, що спустошила регіон вибуху. Ударна хвиля, викликана ним, оббігла земну кулю і була зареєстрована багатьма метеостанціями світу, що дозволило оцінити її потужність у 5 балів за шкалою Ріхтера. На величезному просторі, обмеженому зі сходу Єнісеєм, з півдня — лінією Ташкент-Ставрополь-Севастополь-Мілан-Бордо, із заходу — атлантичним узбережжям Європи, розгорнулися небувалі за масштабами і абсолютно незвичайні світлові явища, що увійшли в історію під назвою «три світлі ночі літа 1908 року»: хмари, що утворилися на висоті близько 80 км, кілька діб інтенсивно відбивали сонячне проміння, тим самим створюючи ефект світлих ночей навіть там, де їх раніше не спостерігали.
Перші дослідження Тунгуського вибуху почалися лише у 1927 році, коли Академією наук СРСР до місця катастрофи протягом наступних 10 років було направлено чотири експедиції. Проте жодна з них не змогла підтвердити найімовірнішу гіпотезу — вибух гіганського метеориту, кратер якого так і не був виявлений. У 1960-х роках завдяки проведеній аерофотозйомці вдалось встановити масштаб і характер руйнувань: повалений в напряму від епіцентру ліс за формою нагадував гіганського метелика з "крилами" порядка 70 км і "тілом" довжиною до 50 км, в центрі якого був острів діаметром 8 км із обгорілих, але неповалених дерев. Аналіз грунту в районі Тунгуського вибуху дозволив виявити мікроскопічні уламки магнетиту і підвищений вміст деяких хімічних елементів, комбінація яких вказує на їх можливе космічне походження.
На сьогодні немає загальноприйнятої теорії, яка б пояснювала вибух, що відбувся над сибірською тайгою, — жодна з версій, серед яких гігантський метеорит, комета з льоду і космічного пилу, кам'яний уламок астероїда, природний викид газу з-під земної кори, — так і не знайшли свого остаточного підтвердження. Але гіпотеза академіка Леоніда Кулика, який очолював перші експедиції на місце катастрофи і помилково прийняв знайдені ним отвори в землі за метеоритні кратери, закріпила за цим явищем назву Тунгуський метеорит.
Коментарі
Дивіться також
• Виверження Кракатау, 1883
• Найбільший землетрус у Європі, 1908
• Найбільший вибух доатомної ери, 1917
• Великий кантоський землетрус, 1923
• Атомне бомбардування Хіросіми, 1945
• Найбільша природна катастрофа ХХ століття, 1970
• Чорнобильська катастрофа, 1986