У жовтні 1912 року Балканський союз у складії Болгарії, Греції, Чорногорії та Сербії розпочав війну із Османською імперією, яка закінчилась її поразкою у травні наступного року — Туреччина втратила майже всі свої володіння у Європі (крім Стамбула), котрі були поділені між Грецією, Болгарією і Сербією, а Албанія отримала формальну незалежність під фактичним протекторатом Італії та Австро-Угорщини.
Незважаючи на те, що в результаті Першої Балканської війни Болгарія отримала найбільші територіальні надбання, включаючи вихід до Егейського моря, вона залишилась незадоволонею її підсумками і заявила претензії на всю територію Македонії. У відповідь Греція і Сербія уклали оборонний союз, проте виявились зовсім не готовими до болгарського наступу, який почався 29 червня 1913 року о 3-й ранку без оголошення війни.
Скориставшись несподіванкою, того ж дня болгарська армія захопила грецьке місто Салоніки, однак подальший її наступ був зупинений сербськими військами, що прийшли на допомогу грекам, котрі за кілька днів зуміли оговтатись і 5 липня завдали болгарам нищівної поразки у битві біля міста Кілкіс. Розпочавши контрнаступ, 11 липня греки перейшли на болгарську територію і за тиждень підійшли до Софії. Скориставшись скрутною ситуації Болгарії, 12 липня проти неї виступила Румунія, а ще через два дні — Туреччина: румуни практично без опору підійшли до Софії з Північного Сходу, а турки захопили Східну Фракію і її столицю Адріанополь (нині — Едірне, Туреччина).
Опинившись у безвиході, 29 липня Болгарія погодилась оголосити перемир'я і 10 серпня підписати Бухарестський мирний договір, за яким втратила майже всі завойовані нею у Першій Балканській війні території, а також Південну Добруджу, що відійшла Румунії. Завойована Османською імперією Східна Фракія відійшла до неї згідно з окремим болгарсько-турецьким договором, підписаним 29 вересня 1913 року в Константинополі.
Крім того, в результаті Другої Балканської війни припинив своє існування Балканський союз, яким Росія так і не встигла скористатись проти Австро-Угорщини, до сфери вливу якої фактично відійшла Сербія. Сама ж Сербія, яка у двох війнах так і не отримала вихід до Адріатичного моря, радикалізувалась, заявивши свої претензії на Північну Албанію і активізувавши просербську терористичну діяльність у Боснії, наслідком якої стало вбивство у Сараєво ерцгерцога Франца Фердинанда і початок Першої Світової війни. Прагнучи реваншу, Болгарія (як і Османська імперія) в ній підтримали Австро-Угорщину і Німеччину, а не своїх колишніх союзників Сербію та Росію.
Коментарі
Дивіться також
• Перше Болгарське Царство, 681
• Війна за незалежність Греції, 1821
• Сан-Стефанський мирний договір, 1878
• Третє Болгарське царство, 1908
• Перша балканська війна, 1912
• Початок Першої Світової війни, 1914
• Розпад Австро-Угорської імперії, 1918
• Війна за незалежність Туреччини, 1919
• Велика пожежа у Смірні, 1922