На п'ятий Чемпіонат світу з футболу збірна Бразилії прибула з наміром реабілітуватись за програш у вирішальному матчі попереднього чемпіонату, де бразильці у себе на батьківщині поступились команді Уругваю. Вона легко вийшла з підгрупи, де обіграла Мексику і зіграла в нічию з Юголавією, і на наступному етапі мала зустрітися зі збірною Угорщини, котра розгромила Корею і ФРН. Незважаючи на репутацію сильної команди, у чвертьфінальному матчі Бразилія не розглядалась як фаворит — команда Угорщини була непереможною попередні 32 матчі, виграла Олімпійські ігри 1952 року і першою у світі перемогла збірну Англії на її домашньому стадіоні «Вемблі» з рахунком 6:3, за що називалась журналістами не інакше, як «Золота команда».
У матчі, що відбувся 27 червня 1954 року в швейцарському місті Берн на стадіоні «Ванкдорф» після сильного дощу, який геть зіпсував поле, мадярам вистачило семи хвилин, щоб довести свою перевагу, — після голів Нандора Хідегкуті і Шандора Кочиша вони впевнено повели гру, яка з плином часу ставала дедалі грубішою. Після пенальті, реалізованого на 18-й хвилині Джалма Сантосом, у бразильців з'явився шанс врятувати матч. Ситуація кардинально змінилась на 60-й хвилині, коли англійський суддя Едвард Елліс призначив пенальті у ворота бразильців, — вважаючи його несправедливим, на поле вибігли бразильські журналісти та запасні гравці і поліції довелось їх зупиняти силою, щоб вони не напали на суддю. Міхай Лантош збільшив відрив угорців, на що через 5 хвилин Жуліньо відповів результативним ударом з лінії штрафного майданчика.
На 71-й хвилині після взаємних ударів Елліс видалив з поля по гравцю з кожної команди, а ще через 8 хвилин за небезпечний підкат був видалений другий бразилець. Залишившись удев'ятьох проти десятьох угорців, за дві хвилини до фінального свистка бразильці пропустили ще один гол і програли чвертьфінальний матч з рахунком 4-2. Після фінального свистка між футболістами, що йшли з поля, почалась словесна перепалка, яка переросла у масову бійку з використанням пляшок, у якій брали участь гравці, тренери, журналісти, медперсонал і болільники.
З'ясування стосунків продовжилось у роздягальнях обох команд і закінчилось через 20 хвилин розбитими головами у багатьох учасників бійки, включаючи тренера угорської збірної і двох поліцейських. Щоб запобігти подібному в майбутньому, під час півфіналу Угорщина — Уругвай організатори розмістили біля виходу зі стадіону в роздягальню армійський підрозділ. Кількість попереджень і вилучень під час «Битви в Берні» залишалась рекордною для чемпіонатів світу протягом наступних понад 50 років, допоки в 2006 році не відбувся матч Хорватія — Австралія.
«Золота команда» здобула перемогу в наступній грі і її безпрограшна серія з 34 матчів завершилась лише у фіналі, коли угорці програли з рахунком 2-3 збірній ФРН, котра вперше стала чемпіоном світу з футболу. Після цього збірна Угорщини провела серію з 18 безпрограшних матчів, однак у 1956 році з початком Угорської революції епоха «Золотої команди» завершилась — її основні гравці, які виступали за будапештський клуб «Гонвед», під час цих подій проводили матч на Кубок європейських чемпіонів у Іспанії і відмовились повертатись на батьківщину. Втративши Ференца Пушкаша, Золтана Цибора і Шандора Кочиша, які більше ніколи не виступали за свою збірну, на чемпіонаті світу 1958 року команда Угорщини навіть не змогла вийти зі своєї групи.
ВІД ПЕРШИХ ГРОМАД ДО ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ
Коментарі
Дивіться також
• Перший Чемпіонат світу з футболу, 1930
• Третє чемпіонство збірної Бразилії з футболу, 1970
• Київське «Динамо» — володар Кубка кубків, 1975
• «Рука Бога» і Дієго Марадони, 1986
• Алекс Фергюсон на чолі «Манчестер Юнайтед», 1986
• Останній гол Олега Блохіна, 1987
• Трагедія на стадіоні «Хіллсборо», 1989
• Євро 2012, 2012