На п'ятий Чемпіонат світу з футболу збірна Бразилії прибула з наміром реабілітуватись за програш у вирішальному матчі попереднього чемпіонату, де бразильці у себе на батьківщині поступились команді Уругваю. Вона легко вийшла з підгрупи, де обіграла Мексику і зіграла в нічию з Юголавією, і на наступному етапі мала зустрітися зі збірною Угорщини, котра розгромила Корею і ФРН. Незважаючи на репутацію сильної команди, у чвертьфінальному матчі Бразилія не розглядалась як фаворит — команда Угорщини була непереможною попередні 32 матчі, виграла Олімпійські ігри 1952 року і першою у світі перемогла збірну Англії на її домашньому стадіоні «Вемблі» з рахунком 6:3, за що називалась журналістами не інакше, як «Золота команда».
У матчі, що відбувся 27 червня 1954 року в швейцарському місті Берн на стадіоні «Ванкдорф» після сильного дощу, який геть зіпсував поле, мадярам вистачило семи хвилин, щоб довести свою перевагу, — після голів Нандора Хідегкуті і Шандора Кочиша вони впевнено повели гру, яка з плином часу ставала дедалі грубішою. Після пенальті, реалізованого на 18-й хвилині Джалма Сантосом, у бразильців з'явився шанс врятувати матч. Ситуація кардинально змінилась на 60-й хвилині, коли англійський суддя Едвард Елліс призначив пенальті у ворота бразильців, — вважаючи його несправедливим, на поле вибігли бразильські журналісти та запасні гравці і поліції довелось їх зупиняти силою, щоб вони не напали на суддю. Міхай Лантош збільшив відрив угорців, на що через 5 хвилин Жуліньо відповів результативним ударом з лінії штрафного майданчика.
На 71-й хвилині після взаємних ударів Елліс видалив з поля по гравцю з кожної команди, а ще через 8 хвилин за небезпечний підкат був видалений другий бразилець. Залишившись удев'ятьох проти десятьох угорців, за дві хвилини до фінального свистка бразильці пропустили ще один гол і програли чвертьфінальний матч з рахунком 4-2. Після фінального свистка між футболістами, що йшли з поля, почалась словесна перепалка, яка переросла у масову бійку з використанням пляшок, у якій брали участь гравці, тренери, журналісти, медперсонал і болільники.
З'ясування стосунків продовжилось у роздягальнях обох команд і закінчилось через 20 хвилин розбитими головами у багатьох учасників бійки, включаючи тренера угорської збірної і двох поліцейських. Щоб запобігти подібному в майбутньому, під час півфіналу Угорщина — Уругвай організатори розмістили біля виходу зі стадіону в роздягальню армійський підрозділ. Кількість попереджень і вилучень під час «Битви в Берні» залишалась рекордною для чемпіонатів світу протягом наступних понад 50 років, допоки в 2006 році не відбувся матч Хорватія — Австралія.
«Золота команда» здобула перемогу в наступній грі і її безпрограшна серія з 34 матчів завершилась лише у фіналі, коли угорці програли з рахунком 2-3 збірній ФРН, котра вперше стала чемпіоном світу з футболу. Після цього збірна Угорщини провела серію з 18 безпрограшних матчів, однак у 1956 році з початком Угорської революції епоха «Золотої команди» завершилась — її основні гравці, які виступали за будапештський клуб «Гонвед», під час цих подій проводили матч на Кубок європейських чемпіонів у Іспанії і відмовились повертатись на батьківщину. Втративши Ференца Пушкаша, Золтана Цибора і Шандора Кочиша, які більше ніколи не виступали за свою збірну, на чемпіонаті світу 1958 року команда Угорщини навіть не змогла вийти зі своєї групи.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Перший Чемпіонат світу з футболу, 1930
• Третє чемпіонство збірної Бразилії з футболу, 1970
• Київське «Динамо» — володар Кубка кубків, 1975
• «Рука Бога» і Дієго Марадони, 1986
• Алекс Фергюсон на чолі «Манчестер Юнайтед», 1986
• Останній гол Олега Блохіна, 1987
• Трагедія на стадіоні «Хіллсборо», 1989
• Євро 2012, 2012