Відповідно до плану дій Україна-ЄС у березні 2007 року розпочалися двосторонні переговори щодо укладання нової угоди, яка мала замінити собою «Угоду про партнерство та співробітництво» 1994 року. У вересні 2008 року на саміті України і Європейського Союзу в Парижі було досягнуто домовленості, що вона буде називатися «Угодою про асоціацію між Україною, Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами» й буде готуватись відповідно до законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України та передбачатиме створення інституційних інструментів їх реалізації.
Процес погодження всіх умов майбутньої угоди зайняв чимало часу: тільки протягом 2007-11 років відбувся 21 раунд переговорів, про завершення яких було оголошено 19 грудня 2011 року на черговому саміті Україна-ЄС у Києві. 30 березня 2012 року в Брюсселі «Угода про асоціацію» була парафована на рівні глав делегацій, 19 липня 2012 року було парафовано розділ щодо створення зони вільної торгівлі й 15 травня 2013 року Колегія Європейської комісії рекомендувала Раді ЄС підписати Угоду. Щоб запобігти цьому, Росія розгорнула системний політичний і економічний тиск на Україну та її очільників, стверджуючи, що зона вільної торгівлі України та ЄС становить для неї економічну небезпеку.
Підписання «Угоди про Асоціацію» мало відбутися 28-29 листопада 2013 року на «Вільнюському саміті східного партнерства», але за тиждень до його початку Кабінет Міністрів України, піддавшись шантажу з боку РФ, ухвалив рішення про призупинення й відтермінування підписання, що за кілька днів підтвердив і Президент Віктор Янукович. Згортання курсу на євроінтеграцію спричинило хвилю протестів в Україні, які, після побиття студентів на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада, призвели до масових акцій, що увійшли в історію як Революція Гідності також відома як Євромайдан.
Вбивство 20 лютого 2014 року в Києві 48-и беззбройних людей стало переломним моментом протестних акцій і відправною точкою падіння режиму Януковича: вранці 22 лютого він залишив Київ і перестав виходити на зв'язок, що дало підстави Верховній Раді 328-ма голосами прийняла постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». На її підставі 23 лютого на Олександра Турчинова було покладено виконання обов'язків Президента України. Наступним кроком Верховної Ради стало формування нового уряду, який 27 лютого 2014 очолив Арсеній Яценюк.
За цих умов факт підписання Угоди мав стати визнанням цивілізованими країнами революційних змін в Києві, легітимності нової влади в очах європейського співтовариства, а також підтримкою ними України в умовах російських дій, спрямованих на анексію Кримського півострову. На позачерговому саміті ЄС у Брюсселі 6 березня 2014 року, який проходив вже в умовах відкритої російської агресії щодо України, відбулися гострі дискусії з приводу майбутнього Угоди, і ряд держав, щоб запобігти погіршенню торгово-економічних відносин з Кремлем і «не провокувати Росію», виступив за виокремлення з Угоди економічної частини, до якої, власне, й висувалися претензії з боку Росії.
Процедура підписання політичної частини Угоди, яка носила переважно декларативний характер і визначала рівні та формати політичного діалогу між ЄС та Україною, відбулася 21 березня 2014 року на позачерговому саміті в Брюсселі, через три дні після приєднання Криму до РФ.
Після проведення в Україні президентських виборів і в умовах очевидної російської збройної агресії проти України були зняті остаточні перешкоди для підписання економічної (Розділи III, IV, V, VI, додатки та протоколи) та юридичної частини Угоди, що й відбулося 27 червня 2014 році у Брюсселі в ході засідання Ради ЄС: підписантами стали голова Ради Європи Герман ван Ромпей, президент Європейської комісії Жозе Мануел Баррозу та новообраний Президент Петро Порошенко, а також глави 28 держав-членів Європейського Союзу.
16 вересня 2014 року відбулася синхронна ратифікація Угоди Європарламентом та Верховною Радою України, яка завершила процес створення асоціації з Європейським Союзом. У вересні почалось і фактичне впровадження основних положень її економічної частини, при чому ЄС почав виконання своїх зобов'язань перед Україною в односторонньому порядку, а зобов'язання України було відтерміновано.
Процедура ратифікації Угоди державами-учасницями ЄС тривала майже три роки — першими з країн-членів ЄС це зробили Румунія, Литва та Латвія, останніми — Кіпр, Бельгія і Нідерланди. 1 вересня 2017 року «Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» набула повної чинності.
Коментарі
Дивіться також
• Створення Європейського Союзу, 1992
• Бухарестський саміт НАТО, 2008
• Вступ України до Світової Організації Торгівлі, 2008
• Євромайдан, 2013
• Підписання політичної частини Угоди про асоціацію України та ЄС, 2014
• Надання Євросоюзом безвізу для України, 2017