За однією із гіпотез причиною нападу русів стало будівництво у 834-837 роках візантійськими інженерами на чолі з Петроною Каматиром фортеці Саркел на Дону на межі Хозарського каганату (поблизу сучасного міста Цимлянськ, Росія), подробиці про яке відомі з праці візантійського імператора Х століття Костянтина Багрянородного «Про управління імперією», де є перші згадки про контакти народу русь (рос) із візантійцями.
На початку червня 860 року візантійський імператор Михайло III на чолі війська залишив Константинополь для продовження війни із Аббасидським халіфатом. Для охорони столиці був залишений невеликий загін на чолі з епархом (градоначальником із широкими повноваженнями) Оріхом. Візантійський флот також був далеко від Царгорода, ведучи бойові дії з арабами і норманами у Егейському і Середземному морях.
Напад на Константинополь відбувся у несприятливий для міста момент і виявився повною несподіванкою для греків — як свідчить «Брюссельська хроніка», опублікована у 1894 році Францем Кюмоном, надвечір 18 червня 860 року близько 200 руських суден, на яких знаходилось біля 5 тисяч чоловік, прибули до західного берега Босфора.
Вторгнення тривало до кінця липня, коли, згідно із проповіддю Константинопольского патріарха Фотія, руси несподівано залишишили Константинополь. Пізніші джерела приписують їх відступ швидкому поверненню до столиці імператора Михайла з військом, а також несподіваній морській бурі, викликаній молитвами Фотія і Михайла.
Ця легенда знайшла своє відображення у київській «Повісті минулих літ», яка керівниками походу називає Аскольда і Діра, що правили у той час Києвом як варяги-дружинники Рюрика. Хоча, якщо врахувати, що вона писалась десь через 250 років після описуваних подій, то згадка про Аскольда, Діра та Рюрика цілком може бути спробою надати логічний зв'язок різним епізодам з ранньої історії Русі.
Коментарі
Дивіться також
• Велике переселення народів, 375
• Епоха вікінгів, 793
• Облога Парижа данськими вікінгами, 845
• Рюрик, князь Ладозький, 862
• Падіння Константинополя, 1204
• Падіння Візантійської імперії, 1453