Руальд Амундсен народився 16 липня 1872 року в родині власника невеликої флотилії, по смерті якого вона переїхала у Кристіанію (нині — Осло), де Руальд кілька років навчався на медичному факультеті університету, який покинув після смерті матері у 1893 році. Отримавши спеціальність штурмана, він найнявся на промислове судно, в 1896 році взяв участь в невдалій експедиції бельгійця Адрієна де Жерлаша до Південного магнітного полюса і після повернення через три роки в Норвегію розпочав підготовку до власноїарктичної подорожі.
В січні 1901 року Амундсен придбав звіробійну яхту «Йоа», яку на позичені гроші переобладнав і в квітні здійснив п'ятимісячне пробне плавання в Баренцеве море. Спроби знайти фінансування для власної арктичної експедиції довго не приносили бажаних успіхів і лише в 1903 році, заручившись підтримкою короля Швеції і Норвегії Оскара II Бернадота і всесвітньо відомого мандрівника Фрітьофа Нансена та кількох приватних спонсорів, 31-літній Руальд Амундсен разом з шістьма членами екіпажу 16 червня відплив з Крістіанії на на пошуки Північно-Західного проходу — морського шляху з Атлантики до Аляски через Льодовитий океан.
Пройшовши через затоку Баффіна, протоки Ланкастер, Барроу, Піл, Франкліна і Джеймса Росса, у вересні «Йоа» досягла острова Кінг-Вільям в Канадському Арктичному архіпелазі, де експедиція залишилась на зимівлю. 1 березня 1904 року Амундсен зі штурманом Хельмером Хансеном та машиністом Педером Рістведтом спробував на собачих упряжжях досягнути Північного магнітного полюсу Землі, проте за кілька днів через люті морози вони були змушені вернутись. Друга спроба, розпочата 16 березня, виявилась успішною — Амундсен вдвох з Хансеном досягли мети 24 квітня 1904 року.
Весною наступного року захворів і 31 березня від запалення легенів помер інженер Густа Вілк, якого поховали на острові Кінг-Вільям. Лише 1 липня 1906 року вдалось продовжити плавання — 30 серпня «Йоа» досягнула найпівнічнішої точки Американського континенту мису Барроу, поблизу якого об льоди зламала гвинт, і, пливучи далі лише під вітрилами, 19 жовтня прибула в Сан-Франциско.
Ставши членом кілького національних географічних товариств, в 1907 році Руальд Амундсен здійснив лекційне турне Європою і видав книгу, всі гонорари від яких пішли на підготовку до підкорення Північного полюсу, мети, якої так і не досягнув його кумир Фрітьоф Нансен. Однак, після повідомленнь про те, що це вдалось зробити американцям Роберту Пірі і Метью Хенсону, наступного року Амундсен відправився на протилежний кінець Землі і 14 грудня 1911 року першим у світі досягнув Південного полюсу, на місяць випередивши британця Роберта Скотта.
ВІД ПЕРШИХ ГРОМАД ДО ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ
Коментарі
Дивіться також
• Відкриття Америки вікінгами, 1000
• Остання експедиція Генрі Гудзона, 1610
• Третя експедиція Джеймса Кука, 1776
• Полярна експедиція Фрітьофа Нансена, 1893
• Підкорення Північного полюсу, 1909
• Підкорення Південного полюсу, 1911