Через важкі пологи Вільгельм народився кволою і хворобливою дитиною — у нього був розірваний плечовий нерв, що привело до пошкодження лівої руки і викривлення шиї. Намагаючись вилікувати вроджені вади, придворні медики призначили йому жорстке лікування, яке включало регулярну електрошокову терапію, механічне випрямлення і витягування недорозвинутої руки та носіння спеціального пристрою для підтримки голови. Завдяки багаторічній боротьбі зі своїми фізичними вадами Вільгельм виріс вольовою, проте відлюдькуватою і невпевненою людиною.
Він отримав хорошу домашню початкову освіту і продовжив навчання у звичайній міській гімназії. Попри свої фізичні вади з дитинства Вільгельм займався верховою їздою, фехтуванням і у віці 18 років поступив на військову службу, яку перевав через рік для навчання у Боннському університеті, по закінченні якого продовжив воєнну кар'єру і одружився.
Незважаючи на зміну правителів, рейхсканцлером Німеччини і міністр-президентом Пруссії як і чверть віку перед тим залишався Отто фон Бісмарк. Вільгельм II практично зразу активно включився у зовнішню політику і після ряду конфліктів змусив Бісмарк подати у відставку, після чого особисто відвідав більшість європейських держав.
Незважаючи на хороші особисті і родинні стосунки з більшістю монархів Європи (Вільгельм доводився внуком британській королеві Вікторії і двоюрідним братом російському царю) політика кайзера, направлена на зміцнення німецьких армії та флоту і політичний союз із Італією та Австро-Угорщиною, привели до Першої Світової війни, поразка в якій у 1918 році привела до Листопадової революції — Вільгельм II був змушений зректися престолу і залишити Німеччину.
Рішенням Версальського договору Вільгельм II був оголошений військовим злочинцем і головним винуватцем світової війни, який мав бути відданий під суд міжнародного трибувалу. Проте уряд Нідерландів відмовився видати Вільгельма і решту свого життя колишній кайзер прожив не залишаючи цієї країни. Він вітав прихід до влади свого фельдмаршала часів Першої Світової війни Пауля фон Гінденбурга, який у 1925 році був обраний президентом Веймарської республіки, і у 1940 році надіслав вітальну телеграму Адольфу Гітлеру після взяття Парижу.
Через рік 82-річний Вільгельм II помер і за розпорядженням Гітлера був похований у своєму маєтку в Нідерландах з дотриманням усіх військових почестей.
Коментарі
Дивіться також
• Друга Німецька імперія, 1871
• Сходження на престол Миколи II, 1894
• Відставка Отто фон Бісмарка, 1890
• Дев'ять королів, 1941 (фото)
• Людвіг III — останній король Баварії, 1913
• Листопадова революція у Німеччині, 1918