Переслідування християн, розпочаті у 250 році за правління імператора Деція, досягли свого апогею при Діоклетіані, який 23 лютого 303 року видав едикт про знищення священних писань, літургійних книг і храмів по всій імперії. Це стало початком гонінь на християн, які тривали і після зречення Діоклетіана та його співправителя Максиміана у 305 році, — їх спадкоємці Галерій та Костанцій Хлор видали власні закони, якими знищили церковну ієрархію і очистили державний апарат та армію від християн, більшість з яких, хоча й формально, але зреклися своєї віри.
Однак через суперечки з питань престолонаслідування у тетрархії гоніння на християн привели до громадянської війни — у 306 році і Костянтин, що успадкував північно-західну частину держави, і Максенцій, який захопив владу у південно-західній частині імперії, щоб здобути прихильність до себе серед населення, зупинили дію едиктів Діоклетіана та Галерія, запропонувавши християнам повне відшкодування втраченого в роки гонінь. Їх боротьба між собою і проти Галерія змусила останнього у 311 році видати т. зв. Нікомедійський едикт, яким дозволялось здійснення християнських обрядів за умови, що віруючі будуть молитись за благополуччя держави та імператора.
У 319 році Костянтин звільнив церкви і клір від податків та громадських повинностей, у 321-у надав церквами право купувати нерухоме майно і володіти ним, а після проголошення 18 версеня 324 року його єдиним правителем Римської імперії Костянтин почав будівництво своєї нової столиці — Нового Риму, — який згодом став носити його ім'я, у 332 році видав едикт про руйнування язичницьких храмів і незадовго до своєї смерті у 337 році приняв християнство.
Коментарі
Дивіться також
• Заснування Константинополя, 330
• Смерть Костянтина Великого, 337
• Християнство — державна релігія Римської імперії, 380
• Папська держава, 754
• Розкол християнства, 1054
• Свята інквізиція, 1215