Перше іспанське поселення на території островів, відкритих Фернаном Магелланом, було засноване іспанським конкістадором Мігелем де Лагаспі 27 квітня 1527 року. У 1543 році вони були названі на честь принца (а згодом короля) Філіппа II і мали статус генерал-капітанства у складі віце-королівства Нова Іспанія. Революційні події в Іспанії в 1868 році, які привели до усунення королеви Ізабелли, дали поштовх появі на Філіппінах національно-визвольних та революційних організацій. Найпомітнішою з них була «Філіппінська ліга» на чолі з Хосе Рісалем, від якої 7 липня 1892 року відкололось більш радикальне крило «Катіпунан» («Союз синів батьківщини»).
У лютому 1897 року іспанці отримали військове підкріплення і до березня розбили загони Агінальдо, які були змушені перейти до партизанської війни. 15 грудня того ж року Еміліо Агінальдо погодився скласти зброю в обмін на амністію і виплату грошової компенсації. Разом із найближчими соратниками він виїхав у Гонконг і повернувся на Філіппіни 19 травня 1898 року після того як в ході Іспано-американської війни 1 травня 1898 року США завдали іспанцям поразку у морській битві біля Кавіте-Велья.
Підтримуваний американцями, 24 травня 1898 року Агінальдо проголосив себе главою уряду і командувачем всіма силами філіппінських повстанців, через чотири дні, керуючи 18-тисячною армією, здобув перемогу над іспанцями біля Кавіте-Велья на суші (на честь цієї перемоги 29 травня на Філіппінах відзначається День прапора), 12 червня 1898 року видав Декларацію про незалежність Філіпін, 18 червня проголосив себе диктатором, а 23 червня — президентом країни. Однак США не визнали незалежності Філіппін і на основі Паризького договору, підписаного 10 грудня 1898 року, виплативши Іспанії компенсацію у 20 млн доларів за втрачені нею колонію, розмістили на островах свої війська. Це привело до Філіппіно-американської війни, що тривала три роки і закінчилась капітуляцією філіппінців у квітні 1902 року.
На початку 1930-х років Еміліо Агінальдо створив і очолив Національно-соціалістичну партію, у 1935-у безуспішно балотувався на президента Співдружності Філіппін, автономного утворення під протекторатом США, у 1942—1944 роках став членом маріонеткової Державної ради Філіппін, створеної японськими окупантами, за що в 1945-у був зарештований американцям, проте амністований з нагоди здобуття Філіппінами повної незалежності у 1946 році. Помер Агінальдо 6 лютого 1964 року у віці 94-х років, будучи найстарішим з політиків ХIХ століття.
Коментарі
Дивіться також
• Віце-королівство Нова Іспанія, 1535
• Війна за незалежність США, 1781
• Незалежність Венесуели, 1811
• Незалежність Аргентини, 1816
• Сімон Болівар — президент Колумбії, 1819
• Проголошення незалежності Мексики, 1821
• Завершення Іспано-американської війни, 1898