Олександр народився у липні 356 року до н. е. у сім'ї царя Філіпа ІІ Македонського та Олімпіади, царівни Епіру. Він отримав класичну освіту під керівництвом філософа Арістотеля і військову — під керівництвом свого батька царя Філліпа II. В 16 років Олександр вперше повів свої загони в бій, у 18 підкорив Грецію, а ще через два, уже будучи царем по смерті свого батька, Олександр почав похід в Малу Азію і за чотири роки підкорив Персію.
У 327 році до н.е. під владою Македонського уже були Афганістан, Середня Азія і північ Індії. Звідси він мав намір рушити далі на південний схід до Гангу, де, як вважав, знаходиться край Азії. Але наступного року стомлені восьмирічною кампанією війська відмовились йти на схід, і Македонський повернувся до Вавилона, де зайнявся побудовою великого флоту і створенням нової імперської армії, з якою планував завоювання Чорноморського узбережжя, Аравії, Карфагена і Заходу в цілому.
На початку 324 року до н. е. Олександр переніс свій двір у Сузи (нині Іран), де весною влаштував пишне свято примирення Сходу і Заходу, відоме як «Весілля в Сузах» — масове одруження еллінської знаті і солдатів македонської армії з дівчатами з перських благородних родин. Сам Олександр, вже одружений з дочкою бактрійського правителя Роксаною, взяв у дружини Статіру, доньку перського царя Дарія III, і Парісатіду, доньку перського царя Артаксеркса III. За задумом Олександра, від цих шлюбів мало народитись нове покоління, яке успадковувало б його імперію, а діти від змішаних шлюбів звичайних солдатів мали поповнити імперську армію.
За 5 днів до початку походу на завоювання Аравійського півострова Македонський несподівано захворів і 11 червня 323 року до н.е. помер у лихоманці, не доживши місяць до свого 33-річчя. Того ж дня царем Македонії був проголошений його зведений брат Аррідей, співправителем якого став народжений у липні син Олександра Великого від бактрійської княжни Роксани, негайно проголошений царем під іменем Олександр IV.
Переговори про поділ імперії Македонського тривали до 18 червня, коли були нарешті прийняті остаточні рішення, і розпочато церемонію поховання Олександра Великого, — його забальзамоване тіло, поміщене у золотий саркофаг, всупереч волі покійного бути похованим у некрополі фараонів у єгипетському місті Сіва, за наказом Пердікки, регента при малолітньому Олександрі, було відправлене на батьківщину в Пеллу. Однак, коли царська колісниця прибула до Дамаску, сатрап Єгипту Птолемей викрав її і перевіз саркофаг у Мемфіс, де помістив у храмі Серапейон.
Під час походу Пердікки у Єгипет він загинув при переправі через Ніл і його найближчий соратник Селевк захопив Вавилонську сатрапію, що стало початком воєн діадохів, в ході яких у 317 році до н. е. був убитий Філіп III Аррідей, через рік — Олександр IV, зі смертю якого завершилося 400-річне царювання македонської династії Аргеадів, останні представники якої померли у 281 році до н. е. Війна за імперію Олександра Великого завершилась у 301 році до н. е. її розпадом на три еліністичні держави — Єгипетське царство Птолемея, Македонське царство Кассандра і Сирійске царство Селевка.
Близько 280 року до н. е. Птолемей II Філадельф наказав перевезти тіло Македонського у Александрію, де його відвідували знамениті римляни Помпей Великий, Гай Юлій Цезар, Октавіан Август і Калігула, який власноруч зняв з Олександра нагрудник, а потім сам носив його. Близько 80 року до н. е. Птолемей IX Сотер II замінив саркофаг Олександра скляним, а метал переплавив на золоті монети. Останнім усипальницю Македонського відвідував імператор Септимій Север, який наказав її замурувати.
З II ст. н. е. немає жодних достовірних свідчень про місце поховання Олександра Македонського як і доказів того, що т. зв. «Саркофаг Олександра», котрий свою назву отримав через оздоблення барельєфами, які зображують Олександра та його соратників у полюванні та в бою із персами і який зараз зберігається у Стамбульському музеї археології, дійсно є саркофагом, у якому був похований Олександр Великий. Незважаючи на численні спроби віднайти місце поховання Олександра Македонського, воно й досі не встановлене.
Коментарі
Дивіться також
• Битва при Гавгамелах, 331 до н. е.
• Поділ імперії Олександра Македонського, 323 до н. е.
• Римське завоювання Македонії, 171 до н. е.
• Убивство Юлія Цезаря, 44 до н. е.
• Смерть Чингізхана, 1227
• Смерть Наполеона Бонапарта, 1821