Ізраїльська держава була проголошена 14 травня 1948 року після виведення британських військ з Палестини. Наступного дня Єгипет, Трансіорданія, Сирія, Ливан та Ірак оголосили Ізраїлю війну з метою недопущення реалізації Плану ООН по розділу Палестини, знищення новоутвореного єврейської держави і, згідно з декларацією арабських країн при вторгненні, «створення об'єднаної держави Палестина на основі демократичних принципів, які забезпечать всіма його жителями рівність перед законом». Війна закінчилась в 1949 році перемогою Ізраїлю, який не тільки відстояв свою незалежність, але й захопив території сусідніх арабських держав.
Під час Першої арабо-ізраїльської війни був поранений єгипетський генерал Гамаль Абдель Насер, який в 1952 році разом з 89-а членами організації "Офіцери за свободу" здійснив військовий переворот і позбавив влади короля Фаруха. У 1956 році він став президентом Єгипту, сповідуючи політику експорту революції в арабські країни. Цього ж року відбулась націоналізація Суецького каналу, і на Єгипет напали армії Ізраїлю, Франції та Англії, які окупували Синайський півострів і сектор Газа. Конфлікт вдалось врегулювати за посередництва США, СРСР та військ ООН. З цього періоду Єгипет пішов на зближення з Радянським Союзом, який шукав союзників на Близькому Сході. Приблизно з 1964 року у Ізраїлю погіршились стосунки із Сирією із-за контролю за водними ресурсами ріки Йордан та підтримки Сирією воєнізованих угрупувань палестинських арабів.
В 1964 році за підтримки Ліги арабських держав була створена Організація звільнення Палестини (ОЗП), серед програмних засад якої було знищення Ізраїлю як держави і сіоністської присутності в Палестині. Більшість її воєнізованих формувань базувалось в Йорданії, де проживало кілька мільйонів біженців з окупованих в 1948 році Ізраїлем територій. В кінці травня Абдель Насер і керівник ОЗП Ахмед Шукейрі закликали арабські країни атакувати Ізраїль і «скинути євреїв в море, знищивши як націю».
Напружена військова обстановка змусила Ізраїль нанести 5 червня 1967 року повітряні та наземні удари. Першим постраждав Єгипет — за день були знищені 304 з 419 єгипетські літаків і 6 авіабаз; цього ж дня були розгромлені ВПС Йорданії та Сирії, а також завдані удари по авіабазах Іраку. Прес-служба уряду Ізраїлю заявила, що ізраїльска армія дала відсіч єгипетським військам, які планували напад на Ізраїль.
Протягом наступних п'яти днів Ізраїль захопив сектор Газа, Сінайський півострів, які належали Єгипту, сирійські Голанські висоти, західний берез ріки Йордан і східну частину Єрусалима. 9 червня президент Єгипту Насер заявив про свою відставку, яка не була прийнята. Він звинуватив країни Заходу у таємній участі у війні на боці Ізраїлю. Наступного дня соціалістичні Болгарія, Угорщина, Польща, СРСР, Чехословаччина та Югославія розірвали дипломатичні стосунки з Ізраїлем і зажадали скликання спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН. 10 червня Рада Безпеки ООН добилася припинення вогню всіх ворогуючих країн — Ізраїль погодився на припинення бойових дій того ж дня, а Єгипет — наступного, 11 червня 1967 року.
Незважаючи на резолюцію ООН, прийняту 22 листопада, про звільнення всіх окупованих територій, Ізраїль заявив, що піде з них лише після визнання всіма арабськими державами права на існування Ізраїлю як держави. Вона не виконана і по сьогоднішній день. За шість днів війни Ізраїль в 2,5 рази збільшив свою територію, втративши в бойових діях 779 чоловік убитими, втрати арабських країн були значно суттєвішими — 11 500 тисяч вбитих єгиптян, 2500 — сирійців, 696 — йорданців і 10 — іракців. В ході Шестиденної війни свою батьківщину залишили понад 350 тисяч арабів, з яких лише 17 тисяч повернулось після її завершення. Після перемоги Ізраїлю в Єгипті, Ливані, Лівії, Марокко пройшли погроми, в яких, за оцінками, постраждало близько 7 тисяч євреїв.
Анексована у Йорданії східна частина Єрусалиму в супереч резолюції ООН була юридично об'єднана Ізраїлем у єдиний адміністративний центр і у 1980 році Єрусалим був оголошений єдиною і неділимою столицею Ізраїлю. У 1997 році Палестинська законодавча рада прийняла закон, який набув чинності в 2002 році, про те, що Єрусалим є столицею Держави Палестина, офіційно визнаної 100 державами, але до сих пір не створеної. Синайський півострів був поверний під юрисдикцію Єгипту в 1979 році після підписання Єгипетсько-ізраїльського договору.
Коментарі
Дивіться також
• Переворот у Єгипті, 1953
• Війна «Чорний вересень», 1970
• Війна Судного дня, 1973
• Перша палестинська інтіфада, 1987